ІДИЛІЧНІ СЮЖЕТИ У ТВОРЕННІ НАРАТИВІВ МОДЕРНИХ НАЦІЙ НА ПРИКЛАДІ НІМЕЦЬКОГО, ЄВРЕЙСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ

Анотація

Мета статті: виявити особливості ідилічних мистецьких сюжетів, пов’язаних із німецькою, єврейською та українською національною наративістикою. Здійснити спробу оцінка їх мотивуючого механізму. Методологією дослідження є застосування ідейно-сюжетного аналізу, методів порівняння і узагальнення. Наукова новизна полягає у розширенні розуміння сюжетного змісту деяких творів німецького, єврейського та українського мистецтва, в контексті їх націє-творчої мотивації. Висновки. Період творення модерних націй став великим викликом для мистецтва. Воно мало взяти участь у творенні мотивуючих емоцій, метою яких була солідаризація та зміцнення нових національних ідентичностей. Потенціал цих емоцій мав знаходитись на дуже високому рівні, адже нову ідентичність часто доводилось утверджувати за несприятливих умов. Важлива мотивуюча роль належить творенню образу «ідеального буття», доручення до якого обіцяла нова спільнота. Відтак, націє-творча сюжетність, так чи інакше, пов’язана із сакралізаційними настроями. Німецький живопис в добу романтизму оперував картинами ідилії, в якій, однак, присутні спогади про середньовіччя як епоху ще більшої перфектизованості. Так виникав мотивуючий потенціал «повернення» до епосу минулого. Для єврейської художньої культури характерною є традиція пов’язувати ідеальне буття зі священним містом Єрусалимом «повернення» до якого також творить мотивуючий потенціал. В українському мистецтві також присутні сюжети природної ідилії, але ситуація «ідеального буття» пов’язаного із внутрішнім станом людини – воїна «козака Мамая», яка, здобувши особисту свободу, використовує її для творчості. В результаті проведеного дослідження встановлено, що ідилічні сюжети, пов’язані із творенням модерних національних наративів у німецькому, єврейському та українському живописі, мають ряд спільних та відмінних рис. До спільних рис варто віднести присутність сакрального змісту та солідаризації навколо нього спільноти. Відмінними рисами є різний вектор спрямованості мотивуючого сюжету. В мистецтві, пов’язаному із німецьким наративом ідеального буття, він епохо-центричний, з єврейським наративом – місто-центричний, з українським – антропоцентричним.