КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІДЕНТИФІКАТОР ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250236Анотація
Метою роботи є розкрити поняття культурної дипломатії як пріоритетний інструмент творення глобалізації на рівні зовнішньої політики. У статті розкрито сутність процесу глобалізації, її перспективи та головні цілі. Методологія дослідження ґрунтуються на комплексному використанні загальнонаукових та конкретно наукових методів: аналітичний, історичний, концептуальний. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні сутності культурної дипломатії в контексті глобалізації, надаючи їй переваг у правильному координуванні міжкультурної комунікації. Передано зміст, інструментарій та парадигму розвитку дипломатичної культури на рівні ХХІ століття. Висновки. Зроблено висновок щодо необхідності глибинного дослідження розвитку культурної дипломатії в українському науковому просторі задля зміцнення міжнародних відносин України в процесі глобалізації.
Ключові слова: культурна дипломатія, глобалізація, політична культура, політика «м’якої сили», міжнародні відносини, зовнішня політика, інституціоналізація, міжкультурна комунікація.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
