Креативно-культурні проєкти брендингу сучасної України
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266081Анотація
Мета статті – проаналізувати сучасні культурно-креативні проєкти брендингу України. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах дослідження (аналізу, синтезу, узагальнення тощо) та принципах пізнання (достовірності, неупередженості й ін.). Аналітичний підхід використано для виявлення динаміки змін у позиціонуванні брендів України, порівняльний і аксіологічний – для зіставлення основних змістів їхніх ціннісних наративів. Наукова новизна. Проаналізовано представлені нашою країною з метою формування її позитивного іміджу креативні бренд-проєкти: «Ukraine NOW» (2018), «Ukraine: Innovating For the Future» (2021), «Вravery tо be Ukraine» (2022), «Ukraine Now and Forever» (2022). Висновки. Бренди «Ukraine NOW» (2018) та «Ukraine: Innovating For the Future» (2021), на жаль, не мали чіткої стратегії позиціонування України як потужного культурного центру: із власними іменами, сучасністю і культурними здобутками. Останні бренди (2022) «Вravery tо be Ukraine» та «Ukraine Now and Forever» значно змінили своє спрямування і тематику. Вони креативно-культурні, такі, що мають унікальну не економічно-інвестиційну, а насамперед культурну цінність, яка ґрунтується на характерних ідентично-ментальних особливостях нашого народу, що власне і є платформою для розвитку країни та її позиціонування у світі. Останні бренди України здатні істотно переформатувати пріоритети в сприйнятті України у світовому просторі: змістити акценти, змінити стереотипні та ціннісні установки, привернути увагу до нашої держави як потужного культурного центру у світі.
Ключові слова: бренд, брендинг, креативно-культурні проєкти, цінності, Україна.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
