БРЕНД КРАЇНИ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: ФУНКЦІОНАЛЬНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277640Анотація
Мета статті – виокремити та обґрунтувати соціокультурні функції бренду нації. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному синтезі культурології, менеджменту, соціокультурної комунікації, соціології, іміджелогії, маркетингу й інших наук. Тому використано спеціальні підходи в межах цих дисциплін, а також загальнонаукові методи (узагальнення, порівняння, аналізу і синтезу тощо) на принципах пізнання (достовірності результатів, неупередженості та ін.). Наукова новизна. Уперше в українській культурології виокремлено та обґрунтовано функції бренду країни як соціокультурного феномену. Висновки. Національний бренд – це соціокультурне явище, що віддзеркалює всі суспільні процеси та має всі можливості впливати на конструювання і позиціювання більшості аспектів суспільного життя. Адже в межах країни бренд відображає певні суспільні процеси та відповідну систему цінностей соціокультурної спільноти й кожного окремого індивіда, який вписується в її стиль життя. Тому сучасний брендинг країни має бути практикою конструювання, впровадження, позиціювання та управління, що повинна ґрунтуватися насамперед на соціокультурному потенціалі бренду, який щонайкраще розкриває його дуальну природу: з одного боку, він є відображенням соціокультурної реальності, а з іншого – активно впливає на процеси, що відбуваються в ній. Серед основних соціокультурних функцій національного брендингу ми виокремлюємо такі: обєднавчо-націєтворчу, диференційно-ідентифікаційну, символічно-сенсову, негентропійно-ревіталізаційну. У руслі соціокультурної методології потребують свого обґрунтування ідеологічно-ціннісна функція національного бренду та функція міжкультурного спілкування.
Ключові слова: національний брендинг, бренд країни, соціокультурна методологія, соціокультурні функції, культура, ідентичність, символ, нація, цінності.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
