«Третє місце» як стратегія розвитку публічних бібліотек України в умовах війни

Анотація

Мета статті – показати, що публічна бібліотека як «третє місце» в умовах війни виконує стратегічну роль як у формуванні нових векторів розвитку бібліотечної справи, так і у збереженні соціокультурної тканини українського суспільства. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує бібліотекознавчий, соціокультурний та просторово-комунікативний аналіз. Застосовано методи теоретичного аналізу й узагальнення наукових джерел щодо концепції бібліотеки як «третього місця»; для осмислення трансформацій соціокультурної ролі бібліотек використано системний підхід, який дозволяє розглядати бібліотеку як елемент локальної спільноти та інфраструктури соціокультурної резильєнтності. Наукова новизна дослідження. Уперше концепцію «третього місця» застосовано до аналізу діяльності публічних бібліотек у контексті воєнних викликів та кризових трансформацій; уточнено зміст поняття «бібліотека як третє місце» з урахуванням функцій безпеки, психологічної підтримки та соціокультурної резильєнтності. Висновки. Концепція бібліотеки як «третього місця» в умовах війни набуває якісно нового змісту та виходить за межі традиційних уявлень про соціокультурні функції бібліотек. Воєнний контекст трансформує публічну бібліотеку з переважно інформаційної інституції у багатовимірний публічний простір, здатний реагувати на гуманітарні, психосоціальні та культурні виклики. Реалізація моделі «третього місця» забезпечує публічним бібліотекам підвищену адаптивність і стійкість у кризових умовах, сприяючи збереженню соціальної згуртованості, підтримці локальних спільнот і формуванню довіри. Бібліотеки виступають важливими елементами інфраструктури культурної та інформаційної безпеки, поєднуючи збереження культурної спадщини з активною участю в процесах соціальної взаємодії та ідентифікації. Через інтеграцію гуманітарних, комунікативних і культурно-ідентифікаційних практик публічні бібліотеки відіграють значну роль у підтримці соціокультурної резильєнтності українського суспільства. Їхня діяльність сприяє відновленню відчуття стабільності та нормальності повсякденного життя навіть в умовах тривалої війни.