Структура фітопатогенного комплексу редиски за вирощування у відкритому ґрунті в Правобережному Лісостепу України

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.33730/2310-4678.4.2023.296367

Ключові слова:

фітопатогенні мікроорганізми, домінантні види, поширення хвороб, розвиток хвороб

Анотація

Проаналізовано особливості формування фітопатогенного фону в посівах редиски за вирощування у відкритому ґрунті на території Правобережного Лісостепу України за 2008–2022 рр. Визначено фітосанітарний стан посівів редиски як екологічно небезпечний, що потребує жорсткого контролю збудників хвороб. На рослинах виявлено та ідентифіковано 48 видів фітопатогенів, серед яких були 4 види вірусів, 11 видів бактерій, 25 видів грибів і 8 видів ооміцетів, які спричиняли 24 види хвороб. Відповідно в структурі фітопатогенного комплексу гриби займали 52%, бактерії — 23%, ооміцети — 17%, віруси — 8%. Серед ідентифікованих фітопатогенів виявлено сім видів, які визнано як найбільш небезпечні у світі: Cucumber mosaic virus, Tomato spotted wilt virus, Ralstonia solanacearum, Botrytis cinerea Fr., Fusarium graminearum, Fusarium oxysporum, Albugo candida. З високою частотою трапляння в посівах редиски виявляли збудників чорної ніжки (Phytophthora spp., Fusarium spp., Pythium debaryanu, Rhizoctonia solani), фузаріозу (Fusarium avenaceum, F. graminearum, F. moniliforme Schw., F. oxysporum f. sp. raphani) і фомозу (Phoma exigna, P. lingam (Tode) Desm.). Домінуючими хворобами редиски впродовж 2008–2022 рр. були переноспороз і борошниста роса, які в середньому уражували 5–16% (max 20%) площ посівів. Найбільш поширеними хворобами на рослинах були борошниста роса (21–30%), переноспороз (18–28%), різні види гнилі (15–26%), бактеріоз листя (18–22%) і фузаріоз (15–23%), симптоми яких виявляли майже на всіх етапах органогенезу рослин редиски. Встановлено, що особливо критичними є початкові фази (ВВСН 0–9, ВВСН 10–11) та період формування і росту коренеплоду (ВВСН 41, ВВСН 42–48).

Посилання

Soundararajan, P., Kim, J. (2018). Anticarcinogenic glucosinolates in cruciferous vegetables and their antagonistic effects on prevention of cancer. Molecules, 23, 2983. DOI: 10.3390/molecules23112983 [in English].

Beevi, S.S., Mangamoori, L.N., Gowda, B.B. (2012). Polyphenolics profile and antioxidant properties of Raphanus sativus L. Nat. Prod. Res., 26, 557–563. DOI: 10.1080/14786419.2010.521884 [in English].

Castro-Torres, I.G., De la O-Arciniega, M., Gallegos-Estudillo, J., Naranjo-Rodríguez, E.B., DomínguezOrtíz, M.Á. (2014). Raphanus sativus L. var. Niger as a source of phytochemicals for the prevention of cholesterol gallstones. Phytother. Res., 28, 167–171. DOI: 10.1002/ptr.4964 [in English].

Park, C.H., Ki, W., Kim, N.S., Park, S.-Y., Kim, J.K., Park, S.U. (2022). Metabolic Profiling of White and Green Radish Cultivars (Raphanus sativus). Horticulturae, 8 (4), 310. DOI: https://doi.org/10.3390/horticulturae8040310 [in English].

Björkman, M., Klingen, I., Birch, A.N. et al. (2011). Phytochemicals of Brassicaceae in plant protection and human health — Influences of climate, environment and agronomic practice. Phytochemistry, 72, 538–556. DOI: 10.1016/j.phytochem.2011.01.014 [in English].

Domínguez-Perles, R., Mena, P., Garcia-Viguera, C., Moreno, D. (2014). Brassica foods as a dietary source of vitamin C: A review. Crit. Rev. Food Sci. Nutr, 54, 1076–1091. DOI: 10.1080/10408398.2011.626873 [in English].

Shchetyna, S. (2023). Otsinka stanu vyroshchuvannia ovochevykh kultur v umovakh vidkrytoho gruntu v Ukraini [Assessment of vegetable crop cultivation in open ground conditions in Ukraine]. Zbalansovane pryrodokorystuvannia — Balanced nature using, 3, 144–152. DOI: 10.33730/2310-4678.3.2023.287829 [in Ukrainian].

Nishio, T. (2017). Economic and Academic Importance of Radish. In: Nishio, T., Kitashiba, H. (eds). The Radish Genome. Compendium of Plant Genomes. Springer, Cham. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-319-59253-4_1 [in English].

Manivannan, A., Kim, J.H., Kim, D.S., Lee, E.S., Lee, H.E. (2019). Deciphering the Nutraceutical Potential of Raphanus sativus — A Comprehensive Overview. Nutrients, 11 (2), 402. DOI: 10.3390/nu11020402 [in English].

Saha, S., Paul, S., Afroz, A., Dey, A., Chatterjee, A., Khanra, R. (2023). Raphanus sativus — a review of its traditional uses, phytochemistry, and pharmacology. Asian J Pharm Clin Res, 16 (7), 7–12. DOI:10.22159/ajpcr.2023.v16i7.47468 [in English].

Zhang, L., Zhu, Z., Chen, F., Zhu, Y., Guo, X., Fu, M., Zhu, Z. (2023). Production and identification of × Brassicoraphanus distant hybrids between radish (Raphanus sativus L.) and kohlrabi (Brassica oleracea L. var. Caulorapa DC.). N. Z. J. Crop Hortic. Sci., 51 (3), 341–354. DOI: 10.1080/01140671.2021.1971267 [in English].

Santos, P.A.B., Carvalho, L.G., Schwerz, F., Baptista, V.B.S., Monti, C.A.U. (2022). Economic viability and development of radish (Raphanus sativus L.) under different soil water tensions and mulching types. Adv. Hort. Sci., 36 (3), 227–237. DOI: 10.36253/ahsc12552 [in English].

Kumar, S., Layek, S., Upadhyay, A. (2019). Potential impact of climate changes on quality, biotic and abiotic stresses in vegetable production — A Review. Int. J. Chem. Stud., 7, 636–643 [in English].

Tkalenko, H. (2020). Khvoroby ovochevykh kultur [Diseases of vegetable crops]. Propozytsiia — Рroposal, 1. URL: https://propozitsiya.com/ua/hvorobi-ovochevih-kultur [in Ukrainian].

Mostoviak, I.I., Demyanyuk, O.S., Borodai, V.V. (2020). Osoblyvosti formuvannia fitopatohennoho fonu mikromitsetiv — zbudnykiv khvorob v ahrotsenozakh zernovykh zlakovykh kultur Pravoberezhnoho Lisostepu Ukrainy [Formation of phytopathogenic fond in agrocenoses of cereals of the right-bank Foreststeppe of Ukraine]. Ahroekolohichnyy zhurnal — Agroecological journal, 1, 28–38. DOI: https://doi.org/10.33730/2077-4893.1.2020.201266 [in Ukrainian].

Hampton, J.G., Rolston, M.P., Pyke, N.B., Green, W. (2012). Ensuring the long term viability of the New Zealand seed industry. Agronomy New Zealand, 42, 129–140 [in English].

Lee, J. (2018). Bio-control of the soil-borne pathogen Rhizoctonia solani of radish (Raphanus sativus L.) by Trichoderma species. New Zealand: Lincoln University [in English].

Yang, H., Zheng, J., Fu, Y.D. et al. (2020). Specific genes and sequence variation in pathotype 7 of the clubroot pathogen Plasmodiophora brassicae. Eur. J. Plant Pathol., 1, 1–12. DOI: 10.1007/s10658-020-01968-0 [in English].

Kageyama, K., Asano, T. (2009). Life cycle of Plasmodiophora brassicae. J. Plant Growth Regul, 28, 203–211. DOI: 10.1007/s00344-009-9101-z [in English].

Kowata-Dresch, L.S., Mio, M.D. (2012). Clubroot management of highly infested soils. J. Crop Prot., 35, 47–52. DOI: 10.1016/j.cropro.2011.12.012 [in English].

Li, J., Huang, T., Lu, J., Xu, X., Zhang, W. (2022). Metabonomic profiling of clubroot-susceptible and clubroot-resistant radish and the assessment of disease-resistant metabolites. Front. Plant Sci., 13, 1037633. DOI: 10.3389/fpls.2022.1037633 [in English].

Kareem, T.A., Hassan, M.S. (2015). Comparison of Rhizoctonia solani isolated from soil in Baghdad — Iraq genetically with world isolates. Donnish Journals of Agricultural Research, 2 (3), 20–26 [in English].

Lakra, B.S. (2001). Epiphytology and losses of downy mildew (Peronospora parasitica) of radish (Raphanus sativus) seed crop. Indian J. Agric. Sci., 71, 321–324 [in English].

O’Sullivan, C.A., Belt, K., Thatcher, L.F. (2021). Tackling Control of a Cosmopolitan Phytopathogen: Sclerotinia. Front. Plant Sci., 12, 707509. DOI: 10.3389/fpls.2021.707509 [in English].

Saharan, G.S., Mehta, N. (2008). Sclerotinia Diseases of Crop Plants: Biology, Ecology and Disease Management. Berlin: Springer [in English].

Elsharkawy, M.M., Kuno, S., Hyakumachi, M., Mostafa, Y.S., Alamri, S.A., Alrumman, S.A. (2022). PCRDGGE Analysis Proves the Suppression of Rhizoctonia and Sclerotium Root Rot Due to Successive Inoculations. J Fungi (Basel), 8 (2), 133. DOI: 10.3390/jof8020133 [in English].

IPPC Secretariat (2021). Scientific review of the impact of climate change on plant pests — A global challenge to prevent and mitigate plant pest risks in agriculture, forestry and ecosystems. Rome. FAO on behalf of the IPPC Secretariat. DOI: https://doi.org/10.4060/cb4769en [in English].

Gilardi, G., Garibaldi, A., Gullino, M.L. (2018). Emerging pathogens as a consequence of globalization and climate change: Leafy vegetables as a case study. Phytopathologia Mediterranea, 57, 146–152. DOI: https://doi.org/10.14601/Phytopathol_Mediterr-21899 [in English].

Settanni, L., Miceli, А., Francesca, N., Cruciata, М., Moschetti, G. (2013). Microbiological investigation of Raphanus sativus L. grown hydroponically in nutrient solutions contaminated with spoilage and pathogenic bacteria. International Journal of Food Microbiology, 160 (3), 344–352. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijfoodmicro.2012.11.011 [in English].

Magnuson, J.A., King, Jr., Torok, T. (1990). Microflora of partially processed lettuce. Applied and Environmental Microbiology, 56, 3851–3854. DOI: 10.1128/aem.56.12.3851-3854.1990 [in English].

Omeliuta, V.P., Hrihorovych, I.V., Chaban, V.S. et al. (1986). Oblik shkidnykiv i khvorob silskohospodarskykh kultur [Accounting for pests and diseases of crops]. Kyiv: Urozhai [in Ukrainian].

Trybel, S.O., Hetman, M.V., & Andrushchenko, A.V. (2010). Metodolohiia otsiniuvannia stiikosti sortiv pshenytsi proty shkidnykiv i zbudnykiv khvorob. [Methodology for evaluating the resistance of wheat varieties against pests and pathogens]. Kyiv: Kolobih [in Ukrainian].

Shevchenko, Zh.P. (1996). Virusni ta mikoplazmovi khvoroby zernovykh kolosovykh kultur (rekomendatsii) [Viral and mycoplasma diseases of cereal crops (recommendations)]. Kirovohrad [in Ukrainian].

Venbrux, M., Crauwels, S., Rediers, H. (2023). Current and emerging trends in techniques for plant pathogen detection. Front. Plant Sci., 14, 1120968. DOI: 10.3389/fpls.2023.1120968 [in English]

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-25

Номер

№ 4 (2023)

Розділ

Статті

Ліцензія

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).