АКТУАЛІЗАЦІЯ АРХАЇЧНИХ МІСЯЧНО-СОНЯЧНИХ ЦИКЛІВ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ОБРЯДОВОМУ КАЛЕНДАРІ

Анотація

Метою статті є здійснення ретроспективного огляду особливостей місячно-сонячних календарів давніх цивілізацій та специфіки відображення астрономічних спостережень за небесними світилами в українському народному календарі, які знайшли свій вияв у аграрних обрядах та циклах прикмет і прислів’їв. Методологія дослідження полягає у використанні історичного та етнографічних методів, оскільки такий підхід дає змогу проаналізувати, як, зародившись ще в архаїчну епоху, календарі стали унікальною системою, що включає в себе уявлення про час, народні знання, вірування, обряди, свята. Наукова новизна. Автор доводить, що річний цикл українських обрядових свят найповніше був синхронізований за допомогою місячно-сонячних фаз. Іншими елементами землеробського календаря були цикл блискавок і дощів, цикл свят врожаю, дні поминання предків, свята, пов’язані зі спостереженнями за поведінкою тварин і птахів. Поява календаря, за висновками багатьох вчених вказує, що народ уже досягнув певного рівня розвитку культури, тому що для його створення необхідні значні практичні пізнання у галузі астрономії, астрології, математики, природознавства, агрономії та інших науках. Висновок. Отже, за допомогою аналізу календарних систем можна вивчати еволюцію наукового, господарського, релігійного і культурного розвитку різних етносів, оскільки вони несуть у собі значний обсяг інформації про своїх творців. Внутрішній ритм обрядового календаря, який існував тисячоліттями на теренах сучасної України, свідчить, що накопичені в процесах праці, у спілкуванні людей досвід і знання передавалися з покоління в покоління, формуючи генетичну пам’ять цивілізації. Водночас вони не втратили свого значення в сучасному постіндустріальному світі.