ОЗНАКИ ПОСТМОДЕРНУ В ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ: ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.

Анотація

Мета роботи. Дослідження пов’язане з пошуком та визначенням ознак епохи постмодерну в хореографічному мистецтві другої половини XX – початку ХХІ ст. Методологія дослідження полягає у застосуванні загальнонаукових методів дослідження, зокрема таких, як історичний, культурологічний. Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути у сутність явищ і процесів. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення та розгляду його в динаміці: виникненні та розвитку, тобто за умови застосування історичного підходу. Культурологічний підхід, завдяки широкій палітрі трактування поняття "культура" та пізнавальним можливостям культурології, дає можливість дослідити безліч природних, соціальних, екологічних, економічних, педагогічних, інформаційних та інших об’єктів та явищ як культурологічних феноменів. Наукова новизна роботи полягає в розширеному аналізі постмодерністської епохи, як культурної, так і хореографічної. Порівняльний аналіз становлення та розвитку американського і європейського хореографічного мистецтв даного періоду дає змогу виокремити ознаки постмодерну. Висновки. З осмислення проведених паралелей крізь епоху постмодерну випливає, що з кінця другої половини ХХ ст. починається зближення класичної та модерн-хореографії. Завдяки цьому синтезу модерн-танець отримує шанс вийти на велику сцену і завоювати популярність, звільнитися від крайнощів дегуманізації й абсурду, позбутися дилетантизму, що почасти став для нього гальмом, збагатитися, як і академічний танець, новими виразними засобами, розширюючи свої художні можливості.