ПОСЛАБЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ (2012–2021) ЯК ІНДИКАТОР НЕПРЯМОГО РОСІЙСЬКОГО ВПЛИВУ НАПЕРЕДОДНІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Анотація

У статті здійснюється комплексний аналіз рішень українських органів влади 2012– 2021 років, що призвели до послідовного звуження інституцій стратегічної освіти та формування кадрового резерву в сферах дипломатії, розвідки та державного управління. Дослідження зосереджене на хронології кадрових призначень і реорганізації профільних установ, включно з Дипломатичною академією МЗС України, Академією зовнішньої розвідки та Національною академією державного управління при Президентові України. В роботі розглядаються ці процеси як потенційні індикатори гібридного впливу, що міг реалізовуватися через непряме послаблення інтелектуальної та кадрової спроможності держави. Методологічна частина поєднує аналіз нормативних актів, порівняльні підходи та встановлення часових залежностей між адміністративними рішеннями. Отримані результати дають змогу окреслити кумулятивний ефект інституційних змін і пояснити їхній вплив на стратегічну стійкість держави.

Наукова новизна полягає в системній реконструкції взаємопов’язаних рішень, що досі розглядалися фрагментарно, а також у концептуальному обґрунтуванні необхідності створення нормативно захищеної системи стратегічної освіти та інституційної структури науки національної безпеки, здатної забезпечити аналітичний супровід рішень державної політики.