МИСТЕЦТВО СЦЕНІЧНОГО МОВЛЕННЯ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙСТРІВ ТЕАТРУ І КІНО

Автор(и)

  • Tetiana Nechaenko доцент кафедри тележурналістики, дикторів та ведучих телепрограм Київського національного університету культури і мистецтв, Україна
  • Olha Vinar асистент кафедри режисури та акторського мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/150156

Ключові слова:

словесна дія, сценічне мовлення, театр, кіно, художнє читання, тех­ніка мовлення, виконавське мистецтво, нормативність мовлення

Анотація

Мета роботи. Визначити основні концептуальні завдання для студентів мистецьких навчальних закладів у їх самостійній роботі над удосконаленням своєї мовної культури, у засво­єнні елементів виконавського мистецтва, дотриманні норм літературної вимови; оволодінням дикційною та орфоепічною нормативністю мови з доведенням до підсвідомості та автомати­зму, що дає змогу митцю думати про розкриття і донесення авторської думки, а не тільки про вимову. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного, функціонального, по­рівняльного, мистецтвознавчого, культурологічного, системного, аксіоматичного методів дос­лідження мистецтва слова у розвитку загальних здібностей особистості студента і формуванні необхідних знань, навичок та умінь для творчої діяльності у театрі і кіно. Наукова новизна полягає у теоретичному обґрунтуванні та систематизації основних завдань зі сценіч­ної мови у процесі органічної дії слова у театральному та екранному мистецтвах. Висновки. По-перше, сучасне сценічне мовлення - це результат багаторічного розвитку слова в українсь­кому театрі і кіно, як особливого різновиду літературної мови. У мистецтві театру і кіно мова драматичних творів, театральних вистав, публічних виступів, шоу-програм втілюється в ак­торське мовлення, яке несе свідоме прагнення творити єдину загальнонародну, загальновжива­ну літературну мову. Сценічне слово - показник акторського професіоналізму, що визначає рівень культури театрального мистецтва в цілому; по-друге, без повсякденної і напруженої уваги до своєї мови, без постійного контролю за власним мовленням не можна виробити бездо­ганної літературної вимови, бо шліфування її вимагає тривалої і кропіткої праці; і останнє, ві­дродження української національної культури не можна уявити без глибоких змін у мовній підготовці майбутніх митців, без зміни орієнтації у підготовці студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв.

Посилання

Бучма А.М. З глибин душі./ А.М. Бучма. - К., 1959. - 187 с.

Гладишева А.О. Сценічна мова. Дикційна та орфоепічна нормативність / А.О. Гладешева. - К., 1996. - 204 с.

Савкова З.В. Как сделать голос сценическим. Теория. Методика и практика разви­тия речового голоса. Изд.2-е./ З.В. Савкова. - Москва.: Искусство, 1975. - 176 с.

Сокирко Л.Г. Слово актора / Л.Г. Сокирко. - К., 1971. - 56 с.

Сперанская Ю.К. Братья Адельгейм. Рассказы о занятиях, работе и беседах с брать­ями / Ю.К. Сперанская. - М.: СТД РСФСР, 1987. - 297 с.

Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, ор­фографія / Н.І. Тоцька. - К., 1981. - 151 с.

Buchma, A. M. (1959). From the depths of the soul. Kyiv [in Ukrainian].

Hladysheva, A.O. (1996). Stage language. Diction and pronouncing normativity. Kyiv [in Ukrainian].

Savkova, Z. V. (1975). How to make a voice scenic. Theory. Methods and practice of development of real voice. Moscow: Iskusstvo [in Russian].

Sokyrko, L. H. (1971). The word actor. Kyiv [in Ukrainian].

Speranskaya, Yu. K. (1987). The Brothers Adelheyms. Stories about classes, work and conversations with brothers. Moscow: STD RSFSR [in Russian].

Totska, N. I. (1981). The modern Ukrainian literary language: phonetics, orthoepy, graphics, spelling. Kyiv [in Ukrainian].

##submission.downloads##