РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАПИСУ ТАНЦЮ

Анотація

Метою дослідження є ретроспективний аналіз становлення системи запису танцю. Методологія дослідження полягає у застосуванні ретроспективного, теоретико- дослідницького та системно-структурного методів. Зазначений методологічний підхід до­зволяє розкрити та піддати аналізу становлення системи запису танцю за музичними (но­ти), іконографічними, літературними джерелами. Наукова новизна. На основі ретроспективного аналізу визначено, що взаємовплив міжвидових стилістичних особливос­тей хореографії обумовило на початку ХХ сторіччя виникнення системи танцювального жесту, яка є універсальною для аналізу й опису всіх пластико-динамічних характеристик неза­лежно від національних, стильових та жанрових категорій руху. Висновки. Визначено, що ста­новлення системи запису танцю відбувалось в контексті історичного розвитку видів хореографічного мистецтва: класичного, бального, народного та сучасного (модерн) танців. Становлення хореографічного мистецтва невід ’ємно пов ’язане з намаганням людства зафік­сувати танцювальний рух, підтвердженням чого, є музичні, іконографічні, літературні джере­ла. Перше наукове дослідження з описом танців здійснено у 1300 році. Навчальний посібник з викладання танців та танцювальних рухів датовано 1589 роком. Запис балетних термінів та канонів впроваджено французькою Академією танців у 1661 році. У XVII сторіччі, на початку розроблено графічну систему запису рухів, а у середині виникають реформаторські концепції необхідності взаємозв'язку і взаємодії складових балетного спектаклю. 1852 рік привносить «піктограмний» спосіб запису танцю, а 1887 - систему освіти для танцюристів та систему запису танцю, що згодом використовується переважно в бальній хореографії. Нотнолінійну систему запису, подібно до музичних знаків в яких зашифровані танцювальні рухи розроблено у1892 році. Початок XX сторіччя відкрило нову мову в мистецтво танцю з характерним стилістичним лексичним модулем, що збагатило тематику сценічної дії балету, вплинуло на хореографічну лексику класичного, бального і народного танців. Взаємовплив міжвидових стилістичних особливостей хореографії забезпечило у 1928 році виникнення загальної сис­теми запису рухів під назвою «лабанотація». Універсальної системи танцювального жесту для аналізу й опису всіх пластико-динамічних характеристик незалежно від того, яким націона­льним, стильовим та жанровим категоріям цей рух притаманний.