Гендерні особливості агресивності спортсменів-ігровиків

Анотація

Мета дослідження – визначити типи та ступінь прояву агресивності у спортсменів різної статі, що спеціалізуються у командних ігрових видах спортивної діяльності. Матеріал та методи дослідження. У дослідженні приймали участь 72 спортсмени, з них 43 юнаків та 29 дівчат у віці 16–19 років, що спеціалізуються у спортивних іграх та є студентами ХДАФК. Під час роботи використовувались наступні методи дослідження: аналіз наукової та методичної літератури, психологічне тестування, методи статистичної обробки отриманої інформації. Результати. Досліджуючи типи та
ступінь агресивності юнаків-ігровиків було встановлено, що у 18,60 % респондентів спостерігається низький ступінь агресивності, у 79,06 % спортсменів – середній ступінь агресивності. Аналізуючи ступінь прояву різних типів агресивності юнаків-ігровиків можна констатувати, що найбільш вираженими у хлопців є фізична та вербальна агресії, найменш емоційна агресія. Аналізуючи агресивність дівчат-гровчинь встановлено, що у 10,03 %
респондентів спостерігається низький ступінь прояву агресивності та у 79,31 % спортсменок – середній ступінь прояву. Найбільш вираженою у жінок є вербальна та самоагресія, найменш – емоційна. Аналізуючи різницю ступеню прояву різних типів агресивності у ігровиків різної статі, встановлено, що у жінок статистично більш
виражена предметна агресія (р˂0,001) ніж у чоловіків. Тим часом, між ступенем прояву вербальної, фізичної та емоційної агресії та самоагресії статистично достовірних відмінностей у представників чоловічої та жіночої статі спортсменів-ігровиків 16–19 років встановлено не було. Висновки. Загальна агресивність у дівчат та юнаків у віці 16–19 років, які спеціалізуються у спортивних іграх не має достовірності у відмінностях. Існують певні відмінності у типах агресивності спортсменів-ігровиків різної статі у зазначеному віці, які необхідно враховувати при побудові навчально-тренувального процесу. Предметна агресія у дівчат достовірно вища ніж у хлопців (р˂0,001).