Рухова активність футболістів високої кваліфікації в умовах змагальної діяльності
Ключові слова:
воротар, півзахисник, нападник, темп бігу, швидкість бігу, ходьба, ривок, захисник, обсяг рухової активностіАнотація
Проблеми контролю і аналізу рухової активності футболістів в процесі змагальної діяльності завжди знаходилися в полі зору вітчизняних і зарубіжних теоретиків і практиків. Мета – визначити показники рухової активності футболістів команди-учасниці ЧС-2018 в умовах змагальної діяльності. Матеріал і методи: аналізувалися показники рухової активності футболістів збірної команди Франції в 7 іграх чемпіонату світу 2018 року. Застосовувалися такі методи дослідження, як аналіз науково-методичної літератури, реєстрація рухової активності і методи математичної статистики. Результати: в статті представлені дані, що характеризують особливості рухової активності футболістів національної збірної команди Франції в процесі змагальної діяльності. Найбільший обсяг рухових переміщень у складі збірної команди Франції в семи іграх ЧС-2018 відзначається у центрального півзахисника Н. Канті (9725 – 11124 м) і нападника А. Грізмана (10270 – 10760 м), а найменший у воротарів У. Льоріса (3905 – 4472 м) і С. Манданда (3060 м). Висновки: аналіз рухової активності в іграх ЧС–2018 показав, що в цілому за матч всі футболісти команди Франції долали відстань від 97271 до 103543 м. Найбільший обсяг рухових переміщень в складі даної
команди характерний для гравців лінії півзахисту і нападу. Футболістів збірної команди Франції більшу відстань долали при володінні м'ячем суперником.
Посилання
Годик, М. А. (2006). Физическая подготовка футболистов. М. : Терра-спорт, Олимпия пресс.
Губа, В., Ермаков, Н., & Строева, И. (2002). Исследование возможностей повышения быстроты перемещений с мячом и без мяча у футболистов высокой квалификации.
Теория и практика футбола, 3 (15), 27-28.
Кострикин, В. Н. (2007). Физическая подготовка футболистов. Могилев : обл. укрупн. тип.
Лухтанен, П. (2006). Биомеханические аспекты игровой деятельности в футболе. ФутболПрофи, 3 (4), 40-47.
Орджоникидзе, З. Г., & Павлов, В. И. (2008). Физиология футбола. М. : Человек, Олимпия.
Перевозник, В. И., & Перцухов, А. А. (2009). Исследование двигательной активности футболистов 17-19 лет в условиях соревновательной деятельности. Слобожанський науково-спортивний вісник, 1, 53-57.
Перевозник, В. І., & Перцухов, А. А. (2015). Рухова активність футболістів різного амплуа в умовах змагальної діяльності. Матеріали міжнародної конференції «Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях», Харків ХГАФК, 143-146.
Перцухов, А. А. (2013). Сравнительная характеристика показателей специальной подготовленности центральных и крайних защитников 17-19 лет. Слобожанський науково-спортивний вісник, 2, 62-66.
Селуянов, В., Сарсания, С., & Сарсания, К. (1999). Самостоятельная физическая подготовка футболистов. Теория и практика футбола, 1, 27-29.
Шамардин, В. Н. (2012). Технология подготовки футбольной команды высшей квалификации. Днепропетровск : Інновація.
Agnevik, G. (1970). Fotboli, Idrottsfysiofogi, Rapport no. 7. Trygg-Hansa, Stockholm, 3-10.Bangsbo, J., Norregaard, L., & Thorsoe, F. (1991). Activity profile of competition soccer. Can J Sports Sci, 16 (2), 6-110.
Ekblom, B. (1986). Applied physiology of soccer. Sports Med, 3 (1), 50-60.
Mohr, M., Krustrup, P., & Bangsbo, J. (2003). Match performance of high-standard soccer players with special reference to development of fatigue. Can J Sports Sci, 21 (7), 28-519.
Wagner, P. D. (2000). New ideas on limitations to VO2 max. Exerc Sport Sci Rev, 28(1), 4-10.
