Вивчення структури генотипів вірусу гепатиту с, які циркулюють серед населення регіону України з середнім ступенем урбанізації
DOI:
https://doi.org/10.15587/2519-4798.2017.111192Ключові слова:
гострий гепатит С, хронічний гепатит С, генотипи вірусу гепатиту С, природна мінливість вірусуАнотація
Метою дослідження було вивчення прихованих механізмів розвитку епідемічного процесу гепатиту С, динаміки зміни структури генотипів HCV, які циркулюють серед населення регіону України з середнім ступенем урбанізації. Результати аналізу молекулярно-генетичних досліджень методами RT-PCR та секвенування частини геному HCV дають підставу вважати, що динаміка епідемічного процесу HC обумовлена самоперебудовою популяції HCV
Посилання
- Hural, A. L., Mariyevskyi, V. F., Serheieva, T. A. et. al. (2011). Kharakterystyka i osoblyvosti epidemichnoho protsesu hepatytu S v Ukraini. Profilaktychna medytsyna, 1, 9–17.
- Serheieva, T. A., Shahinian, V. R., Ivskiv, O. S. (2015). P´yat rokiv ofitsiinoi reiestratsii khronichnykh virusnykh hepatytiv v Ukraini: statystyka ta epidemiolohichni osoblyvosti poshyrennia. «Infektsiyni khvoroby suchasnosti: etiolohiya, epidemiolohiya, diahnostyka, likuvannia, profilaktyka, biolohichna bezpeka» prysviachena shorichnym «Chytanniam» pam´yati akademika L. V. Hromashevkoho. Kyiv, 76–70.
- D. K. Lvov (Ed.) (2008). Medytsynskaia virusolohiya. Moscow: OOO “Medytsynskoe ynformatsyonnoe ahenstvo”, 656.
- Shahgil'dyan, I. V., Mihailov, M. I., Onishchenko, G. G. (Eds.) (2003). Parenteral'nye virusnye gepatity (ehpidemiologiya,diagnostika, profilaktika). Moscow: GOU VUNMC MZRF, 384.
- Action plan for the health sector response to viral hepatitis in the WHO European Region (2016). WHO. Available at: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0017/318320/European-action-plan-HS-viral-hepatitis.pdf?ua=1
- Mokhort, H. A., Kovalchuk, A., Rodyna, R. (2017). Nozolohichna struktura infektsiynoi smertnosti v Ukraini(1965–2015). Rehionalnyi Naukovyi Sympozium v ramkakh kontseptsii «Yedyne zdorov´ya» ta Seminar iz retsenzuvannia ta vidboru naukovykh robit za pidtrymky PZSBD v Ukraini. Kyiv, 122.
- Gromashevskiy, L. V. (1978). Izbrannye trudy. Vol. 2. Teoreticheskie voprosy ehpidemiologii. Kyiv: Zdorov´ya, 360.
- Belyakov, V. D., Golubev, D. B., Kaminskiy, G. D., Tec, V. V. (1987). Samoregulyaciya parazitarnih sistem (molekulyarno-geneticheskie mekhanizmy). Leningrad: Medicina, 240.
- Cherkasskiy, B. L. (2007). Global'naya ehpidemiologiya. Moscow: Prakticheskaya medicina, 448.
- Simmonds, P. (2004). Genetic diversity and evolution of hepatitis C virus – 15 years on. Journal of General Virology, 85 (11), 3173–3188. doi: 10.1099/vir.0.80401-0
- Pokrovskiy, V. I., Tvorogova, M. G., Shipulin, G. A. (2014). Laboratornaya diagnostika infekcionnyh bolezney. Moscow: Binom, 648.
- Belyakov, V. D., Yafaev, R. H. (1989). Ehpidemiologiya. Moscow: Medicina, 416.
- Frolov, A. F., Zadorozhnaya, V. I. (2010). Molekulyarnaya ehpidemiologiya virusnyh i prionnyh infekciy. Kyiv: DIA, 280.
- Kalinina, O., Norder, H., Mukomolov, S., Magnius, L. O. (2002). A Natural Intergenotypic Recombinant of Hepatitis C Virus Identified in St. Petersburg. Journal of Virology, 76 (8), 4034–4043. doi: 10.1128/jvi.76.8.4034-4043.2002
- Smith, D. B., Bukh, J., Kuiken, C., Muerhoff, A. S., Rice, C. M., Stapleton, J. T., Simmonds, P. (2013). Expanded classification of hepatitis C virus into 7 genotypes and 67 subtypes: Updated criteria and genotype assignment web resource. Hepatology, 59 (1), 318–327. doi: 10.1002/hep.26744
- Simmonds, P., Bukh, J., Combet, C., Deléage, G., Enomoto, N., Feinstone, S. et. al. (2005). Consensus proposals for a unified system of nomenclature of hepatitis C virus genotypes. Hepatology, 42 (4), 962–973. doi: 10.1002/hep.20819
- Andreichyn, A. M., Vasylyshyn, Z. P., Vynohrad, N. O.; Kolesnykov, I. P. (Ed.) (2012). Epidemiolohiya. Vinnytsia: Nova Knyha, 576.
- Mihaylova, Yu. V., Bystrova, T. N., Efimov, E. I. (2013). Osobennost' ehpidemicheskogo processa gepatita S na territorii krupnogo goroda evropeyskoy chasti Rossii. Medicinskiy Al'manah, 2 (26), 86–90.
- Malyi, V. P., Lyadova, T. I., Volobueva, O. V., Gololobova, O. V. (2012). Molekulyarnaya ehpidemiologiya obligatno-gepatotropnyh virusov i ih vliyanie na klinicheskie proyavleniya i iskhody bolezni. Mezhdunarodnyy medicinskiy zhurnal, 1, 89–94.
- Martynyuk, G. A., Shahgil'dyan, I. V., Kramarev, S. A. et. al. (). Gepatit S na territorii Severo-Zapadnoy Ukrainy. Ehpidemiologiya i infekcionnye bolezni, 4, 25–28.
- Ohno, T., Mizokami, M., Wu, R.-R. et. al. (1997). New hepatitis C virus (HCV) genotyping system that allows for identification of HCV genotypes 1a, 1b, 2a, 2b, 3b, 4, 5a and 6a. J. of Clinical Microbiology, 35 (1), 201−207.
- Demohrafichnyi pasport terytoryi. Available at: http://database.ukrcensus.gov.ua/Mult/Dialog/statfile1_c_files/pasport1.htm
- Bystrova, T. N., Mihaylova, Yu. V. (2011). Molekulyarno-geneticheskaya harakteristika izolyatov virusa gepatita S, cirkuliruyushchih na territorii s umerennoy aktivnost'yu ehpidemicheskogo processa. Infekcionnye bolezni, 9 (2), 28−31.
- Kuzin, S. N., Krel', P. E., Ignatova, T. M. et. al. (2011). Struktura genotipov vi rusa gepatita u pacientov s hronicheskim gepatitom S. Zhurnal mikrobiologyi, ehpidemiologyi i immunobiologyi, 3, 33−38.
- Slepcova, S. S., A. G. Rahmanova, T.T. Bugaeva et. al. (2013). Genotipy virusov gepatitov V, S i D i pervichnyy rak pecheni v Yakutii. Materialy V Ezhegodnogo Vserossiyskogo Kongressa po infekcionnym boleznyam. Moscow, 369.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Inna Khoronzhevska, Tetiana Sergeeva, Halyna Martyniuk, Viktor Moroz, Oleksandr Bialkovskyi, Roman Safonov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.