Стан вегетативної нервової системи у хворих на атопічний дерматит дорослих
DOI:
https://doi.org/10.15587/2519-4798.2018.132698Ключові слова:
атопічний дерматит, стать, тяжкість, алергія, вегетативна нервова системаАнотація
Мета роботи: встановити особливості стану вегетативної нервової системи (ВНС) у хворих на атопічний дерматит (АтД) дорослих і її залежність від тяжкості перебігу дерматозу і статі пацієнтів, що дозволить розширити наші познання патогенезу дерматозу у дорослих і розробити додаткові методи коригуючої терапії.
Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 117 пацієнтів, з них 80 – хворі на АтД у віці 18 до 45 років і 37 здорових осіб. При вивченні анкет по А.М.Вейну у хворих на АтД показник дисфункції ВНС склав 29±4,2 балів (у здорових осіб 8±2,2), який був більш вираженим у жінок хворих на АтД при тяжкому перебігу дерматозу. По даним показників варіабельності серцевого ритму у хворих на АтД переважала гіперсимпатикотонія і гуморально-метаболічні впливи на регуляцію серцевого ритму. У хворих на АтД встановлено зниження реактивності і тонусу парасимпатичного відділу ВНС. Усі ці показники були більш показними у хворих з тяжким перебігом дерматозу, особливо у жінок.
Результати. Прогресування ступеню тяжкості АтД у дорослих, особливо у жінок, призводить до напруження та виснаження регуляторних і адаптаційних механізмів ВНС зі зростанням активності її симпатичної ланки. Такий стан серцево-судинної системи сприяє збереженню та прогресуванню шкірного процесу, а отже є несприятливим прогнозом на видужання і потребує додаткової корегуючої терапії.
Висновки. 1. Було встановлено, що реактивність ВНС має свої особливості у хворих на АтД, залежність вираженості її змін по даним опитувальника Вейна А.М., від статі досліджених, особливостей перебігу і клінічних проявів, особливо тяжкості шкірного процесу.
2. У досліджених хворих переважала активність симпатичної ланки і гуморально-метаболічні прояви на регуляцію серцевого ритму при зменшеній загальній потужності спектру, відзначалось зниження тонусу парасимпатичного відділу ВНС та збільшення впливу гуморально-метаболічних механізмів, особливо у хворих жінок з більш тяжким перебігом АтД
Посилання
- Berezhny, V. V., Bilozorov, O. P. et. al. (2002). Diagnosis and therapy of atopic dermatitis (standards of diagnosis and therapy). Kyiv, 30.
- Dyudyun, A. D., Zakharov, S. V., Gorbuntsov, V. V. (2009). Methods of dosage in dermatovenereology. Dnipropetrovsk, 135.
- Mavrov, І. І. (2007). Rational diagnosis and treatment in dermatology and venereology. Kyiv: Doctor-Media, 344.
- Hunter, J. A., Savin, J. A., Dahl, M. V. (2002). Clinical dermatology. Blacte well Publishing, 365.
- Kalyuzhnaya, L. D., Oshylova, O. A., Boichuk, A. M., Reznikova, A. A. (2011). A look at the treatment of allergic dermatitis. Ukrainian Journal of Dermatology, Venereology, Cosmetology, 4 (43), 56–60.
- Vein, A. M.; Vein, A. M. (Ed.) (2003). Vegetative disorders: clinic, diagnosis, treatment. Moscow: Med.Inform., Ltd., 752.
- Dudchenko, M. O., Dudenko, I. I., Vasiliev, K. V. et. al. (2004). Distribution of dermatoses depending on the ecological state of districts in the Poltava region. Journal of Dermatovenereology and Cosmetology N. A. Torsuyev, 1-2 (8), 122–123.
- Graham-Brown, R., Burns, T. (2002). Lecture notes on Dermatology. Elacle well Publishing, 201.
- Bolotnaya, L. A. (Ed.) (2015). Practical dermatology. Kharkiv, 276.
- Macharadze, D. M. (2007). Atopic dermatitis in children. Moscow: Geoter-Media, 376.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Yuliya Popovich
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.