Вплив терапії на розвиток віддалених суглобових та позасуглобових наслідків у дорослих пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом

Автор(и)

  • Marta Dzhus Національний медичний університет імені О. О. Богомольця бул. Тараса Шевченка, 13, м. Київ, Україна, 01601, Україна https://orcid.org/0000-0002-7500-8520

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4798.2018.143366

Ключові слова:

ювенільний ревматоїдний артрит, дорослі, віддалені наслідки, терапія, глюкокортикоїди

Анотація

Мета дослідження: Оцінити вплив терапії на розвиток віддалених суглобових та позасуглобових наслідків у дорослих пацієнтів з ЮРА.

Матеріали та методи: В дослідження включено 163 пацієнта, віком >18 років, з ЮРА за ILAR класифікацією. В дослідження не включали пацієнтів з тривалістю захворювання< 3 роки. Оцінювали активність захворювання за JADAS-10, функціональну здатність за HAQ, віддалені наслідки ЮРА – суглобові (JADI-A) та позасуглобові пошкодження (JADI-E). Аналізували отриману терапію, дозу та тривалість прийому різних препаратів.

Результати: JADI-A> 1 було виявлено у 36,9 %, а JADI-E >1 виявлено у 30,7 % пацієнтів. Ремісію діагностовано у 37 (41.6 %) пацієнтів з ЮРА. Більшість пацієнтів (67 %) приймали раніше глюкокортикоїди (ГК), а на момент спостереження лише 25 % отримують ГК, 28 (17,2 %) пацієнтів отримували лише нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), а 134 (82,2 %) – хворобомодифікуючі протиревматичні препарати (ХМПРП), імунобіологічну терапію (ІБТ) отримували раніше або на момент огляду 23,9 % пацієнтів. JADI-A частіше спостерігалися при РФ-негативному поліартриті (47,1 % пацієнтів vs 15,5 %, p<0,05), тоді як при персистивному олігоартриті частіше не виникали JADI-A - 31,1 % пацієнтів проти 16,7 % пацієнтів, в яких розвинулися суглобові пошкодження (p<0,05). JADI-E також частіше розвивалися при РФ-негативному поліартриті (у 36 % пацієнтів vs 20,4 %, p<0,05). У пацієнтів з JADI-A<1 та JADI-E<1 частіше діагностували ремісію (33,0 % проти 5 %, p<0,05 та 30,1 % проти 6 %, p<0,05 відповідно). Пацієнти з JADI-A>1 та JADI-E>1 мали вищу активність за JADAS (p<0,05) та гіршу функціональну здатність за HAQ (p<0,05). Пацієнти з віддаленими позасуглобовими пошкодженнями в дорослому віці частіше приймали ГК в анамнезі та продовжували приймати ГК, ніж пацієнти без сформованих позасуглобових пошкоджень (p<0,01), відповідно в них була більша тривалість прийому ГК (p<0,01) та вища кумулятивна доза ГК (p<0,01). Однак обидві групи не відрізнялися за прийомом ІБТ. Хоча виявлена відмінність як в прийомі ХМПРП, так і в тривалості терапії ХМПРП та кількості призначених послідовно чи паралельно ХМПРП у пацієнтів з віддаленими позасуглобовими пошкодженнями (p<0,05). Встановлено, що в цієї групи пацієнтів частіше є потреба в інтенсифікації терапії ІБТ (p<0,05).

Висновки: Наявність ЮРА в дитячому віці призводить до розвитку в дорослому віці суглобових пошкоджень частіше у пацієнтів з РФ-позитивним та РФ-негативним поліартритом, ніж з ентезит-асоційованим артритом чи з поширеним олігоартритом. ЮРА призводить до розвитку позасуглобових пошкоджень при РФ-позитивному та РФ-негативному поліартриті в більшій мірі ніж при персистивному, поширеному олігоартриті та ентезит-асоційованому артриті. Розвиток віддалених суглобових та позасуглобових пошкоджень у дорослому віці пов’язано з прийомом ГК в анамнезі (p<0,01) та на момент огляду (p<0,01), з більшою тривалістю прийому ГК (p<0,01) та вищою кумулятивною дозою ГК (p<0,01). З метою зменшення розвитку віддалених суглобових та позасуглобових пошкоджень у дорослому віці слід частіше призначати ХМПРП та ІБТ, а також уникати тривалого прийому та у високих дозах ГК

Біографія автора

Marta Dzhus, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця бул. Тараса Шевченка, 13, м. Київ, Україна, 01601

Кандидат медичних наук, доцент

Кафедра внутрішньої медицини № 2 

Посилання

  1. Viola, S., Felici, E., Magni-Manzoni, S., Pistorio, A., Buoncompagni, A., Ruperto, N. et. al. (2005). Development and validation of a clinical index for assessment of long-term damage in juvenile idiopathic arthritis. Arthritis & Rheumatism, 52 (7), 2092–2102. doi: https://doi.org/10.1002/art.21119
  2. Beukelman, T., Patkar, N. M., Saag, K. G., Tolleson-Rinehart, S., Cron, R. Q., DeWitt, E. M. et. al. (2011). 2011 American College of Rheumatology recommendations for the treatment of juvenile idiopathic arthritis: Initiation and safety monitoring of therapeutic agents for the treatment of arthritis and systemic features. Arthritis Care & Research, 63 (4), 465–482. doi: https://doi.org/10.1002/acr.20460
  3. Kearsley-Fleet, L., Beresford, M. W., Davies, R., De Cock, D., Baildam, E. et. al. (2018). Short-term outcomes in patients with systemic juvenile idiopathic arthritis treated with either tocilizumab or anakinra. Rheumatology. doi: https://doi.org/10.1093/rheumatology/key262
  4. Fellas, A., Coda, A., Hawke, F. (2017). Physical and Mechanical Therapies for Lower-Limb Problems in Juvenile Idiopathic Arthritis. Journal of the American Podiatric Medical Association, 107 (5), 399–412. doi: https://doi.org/10.7547/15-213
  5. Weitzman, E. R., Wisk, L. E., Salimian, P. K., Magane, K. M., Dedeoglu, F., Hersh, A. O. et. al. (2018). Adding patient-reported outcomes to a multisite registry to quantify quality of life and experiences of disease and treatment for youth with juvenile idiopathic arthritis. Journal of Patient-Reported Outcomes, 2 (1). doi: https://doi.org/10.1186/s41687-017-0025-2
  6. Wang, S.-J., Yang, Y.-H., Lin, Y.-T., Yang, C.-M., Chiang, B.-L. (2002). Attained Adult Height in Juvenile Rheumatoid Arthritis with or without Corticosteroid Treatment. Clinical Rheumatology, 21 (5), 363–368. doi: https://doi.org/10.1007/s100670200098
  7. Saha, M. T., Haapasaari, J., Hannula, S., Sarna, S., Lenko, H. L. (2004). Growth hormone is effective in the treatment of severe growth retardation in children with juvenile chronic arthritis. Double blind placebo-controlled followup study. J. Rheumatol, 31 (7), 1413–1417.
  8. Alsulami, R. A., Alsulami, A. O., Muzaffer, M. A. (2017). Growth Pattern in Children with Juvenile Idiopathic Arthritis: A Retrospective Study. Open Journal of Rheumatology and Autoimmune Diseases, 07 (01), 80–95. doi: https://doi.org/10.4236/ojra.2017.71007
  9. Canalis, E. (2005). Mechanisms of glucocorticoid action in bone. Current Osteoporosis Reports, 3 (3), 98–102. doi: https://doi.org/10.1007/s11914-005-0017-7
  10. Stagi, S., Cavalli, L., Signorini, C., Bertini, F., Cerinic, M., Brandi, M., Falcini, F. (2014). Bone mass and quality in patients with juvenile idiopathic arthritis: longitudinal evaluation of bone-mass determinants by using dual-energy x-ray absorptiometry, peripheral quantitative computed tomography, and quantitative ultrasonography. Arthritis Research & Therapy, 16 (2), R83. doi: https://doi.org/10.1186/ar4525
  11. Brabnikova Maresova, K. (2011). Secondary Osteoporosis in Patients with Juvenile Idiopathic Arthritis. Journal of Osteoporosis, 2011, 1–7. doi: https://doi.org/10.4061/2011/569417
  12. Susic, G., Atanaskovic, M., Stojanovic, R., Radunovic, G. (2018). Bone mineral density in children with juvenile idiopathic arthritis after one year of treatment with etanercept. Srpski Arhiv Za Celokupno Lekarstvo, 146 (5-6), 297–302. doi: https://doi.org/10.2298/sarh170811175s
  13. Frittoli, R. B., Longhi, B. S., Silva, A. M., Filho, A. de A. B., Monteiro, M. Â. R. de G., Appenzeller, S. (2017). Effects of the use of growth hormone in children and adolescents with juvenile idiopathic arthritis: a systematic review. Revista Brasileira de Reumatologia (English Edition), 57 (2), 100–106. doi: https://doi.org/10.1016/j.rbre.2016.07.009
  14. Petty, R. E., Southwood, T. R., Manners, P. et. al. (2004). International League of Associations for Rheumatology classification of juvenile idiopathic arthritis: second revision, Edmonton 2001. J. Rheumatol, 31 (2), 390–392.
  15. Bulatovic Calasan, M., de Vries, L. D., Vastert, S. J., Heijstek, M. W., Wulffraat, N. M. (2013). Interpretation of the Juvenile Arthritis Disease Activity Score: responsiveness, clinically important differences and levels of disease activity in prospective cohorts of patients with juvenile idiopathic arthritis. Rheumatology, 53 (2), 307–312. doi: https://doi.org/10.1093/rheumatology/ket310
  16. Anderson, J., Sayles, H., Curtis, J. R., Wolfe, F., Michaud, K. (2010). Converting modified health assessment questionnaire (HAQ), multidimensional HAQ, and HAQII scores into original HAQ scores using models developed with a large cohort of rheumatoid arthritis patients. Arthritis Care & Research, 62 (10), 1481–1488. doi: https://doi.org/10.1002/acr.20265
  17. Pincus, T., Castrejon, I. (2013). Evidence that the strategy is more important than the agent to treat rheumatoid arthritis. Data from clinical trials of combinations of non-biologic DMARDs, with protocol-driven intensification of therapy for tight control or treat-to-target. Bull Hosp Jt Dis., 71, S33–S40.
  18. Smolen, J. S., Landewé, R., Bijlsma, J., Burmester, G., Chatzidionysiou, K., Dougados, M. et. al. (2017). EULAR recommendations for the management of rheumatoid arthritis with synthetic and biological disease-modifying antirheumatic drugs: 2016 update. Annals of the Rheumatic Diseases, 76 (6), 960–977. doi: https://doi.org/10.1136/annrheumdis-2016-210715
  19. Consolaro, A., Ruperto, N., Bazso, A., Pistorio, A., Magni-Manzoni, S., Filocamo, G. (2009). Development and validation of a composite disease activity score for juvenile idiopathic arthritis. Arthritis & Rheumatism, 61 (5), 658–666. doi: https://doi.org/10.1002/art.24516
  20. Swart, J. F., van Dijkhuizen, E. H. P., Wulffraat, N. M., de Roock, S. (2017). Clinical Juvenile Arthritis Disease Activity Score proves to be a useful tool in treat-to-target therapy in juvenile idiopathic arthritis. Annals of the Rheumatic Diseases, 77 (3), 336–342. doi: https://doi.org/10.1136/annrheumdis-2017-212104

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-10-03

Як цитувати

Dzhus, M. (2018). Вплив терапії на розвиток віддалених суглобових та позасуглобових наслідків у дорослих пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом. ScienceRise: Medical Science, (6 (26), 20–26. https://doi.org/10.15587/2519-4798.2018.143366

Номер

№ 6 (26) (2018)

Розділ

Медичні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Marta Dzhus

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.