Лікування хворих з гострим коронарним синдромом та фібриляцією передсердь

Автор(и)

  • Ben Salem Fedia Харківська медична академія післядипломної освіти вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176, Україна https://orcid.org/0000-0002-3258-4739

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4798.2019.170467

Ключові слова:

антикоагулянтна терапія, антитромбоцитарна терапія, подвійна терапія, потрійна терапія, фібриляція передсердь, гострий коронарний синдром

Анотація

Фібриляція передсердь (ФП) є одним з несприятливих прогностичних маркерів перебігу гострого коронарного синдрому (ГКС). На сьогодні, незважаючи на успіхи інвазивного та медикаментозного лікування ГКС ризик розвитку ФП в гострому періоді залишається високим. Ускладнення ГКС цим порушенням ритму асоційовано з несприятливим коротко- та довгостроковим прогнозом. Тому надзвичайно важливим є вивчення можливого зв’язку між схемою лікування, та ризиком розвитку ФП.

Мета – вивчення можливого протекторного впливу медикаментозної терапії, щодо розвитку ФП у хворих з ГКС та відповідність стандартам лікування цих хворих в повсякденній клінічній практиці.

Матеріали та методи дослідження. Було проведено обстеження 125 пацієнтів з ГКС, які були госпіталізовані з ГКС в центр проведення перкутанних коронарних втручань КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» м. Харкова протягом чотирьох років в період з 2015-2018 рр, серед яких у 65 була фібриляція передсердь. Критерієм включення в дослідження була наявність ГКС; критеріями виключення були наявність тяжких супутніх захворювань (активні онкологічні процеси, хронічна ниркова недостатність IV ступеня та ін.), вади серця, відмова пацієнта від участі в дослідженні. У відповідності до Гельсінкської декларації, всі хворі були проінформовані про ціль, методи та дизайн дослідження і дали свою згоду на участь.

Переважна більшість хворих – 117 (93,6 %) страждали на артеріальну гіпертензію (АГ), 34 (27,2 %) хворих мали анамнез цукрового діабету (ЦД) 2 типу. 27 (21,6 %) хворих палили на момент включення в дослідження і ще 15 (12 %) осіб палили в минулому.

 Хворих було поділено на групи відповідно до наявності у них ФП. В 1 групу було об’єднано хворих з ФП, причому хворі, у яких протягом госпіталізації з приводу ГКС вперше виникла ФП, склали 1а підгрупу (n=41); хворі, у яких ФП спостерігалась до розвитку ГКС, склали 1б підгрупу (n=24). 2 групу склали хворі без вказівок на ФП в анамнезі і протягом госпіталізації (n=60).

Результати. Більшість хворих 1-ої групи, а саме 92,3 %, мали три і більше балів за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень CHA2DS2-VASc, при цьому найбільша кількість хворих (n=41, 63 %) з ГКС та ФП мали 4-5 балів за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень по CHA2DS2-VASc. Більшість хворих мали 0-1 бал за шкалою ризику кровотечі. При оцінці медикаментозної терапії у хворих на ГКС було встановлено, що ацетилсаліцилова кислота призначалася практично всім хворим з ГКС, за виключенням хворих з супутньою бронхіальною астмою. Більшість хворих з ГКС, як з супутньою ФП, так і без неї отримувала в якості подвійної антитромбоцитарної терапії поряд з ацетилсаліциловою кислотою клопідогрель. Антикоагулянтна терапія з використанням варфарину та нових пероральних антикоагулянтів частіше призначалася хворим 1б-підгрупи. Антагоністи кальцію частіше призначалися у пацієнтів 2-ої групи у порівнянні з 1-ою (n1=4; 6,2 % vs n2=12; 20,0 %, р=0,0228). Статини госпітально призначалися майже всім хворим за виключенням декількох пацієнтів з інтактними коронарними судинами. Догоспітальний прийом навантажувальної дози інгібітору P2Y12 частіше реєструвався в 1-й групі пацієнтів у порівнянні з 2-ою (n1=26; 40,0 % vs n2=13; 21,7 %, р=0,0292), в той же час серед пацієнтів 1а-підгрупи з ФП, що виникла вперше, відмічено вірогідно рідше призначення догоспітальної навантажувальної дози інгібітору P2Y12 у порівнянні з 1б-підгрупою (n1а=11; 26,8 % vs n1б=15; 62,5 %, р=0,0061). Більшість хворих всіх груп отримували іАПФ/БРА в базовій терапії в госпітальний період. Призначення діуретиків частіше реєструвалося серед пацієнтів 1б-підгрупи, що свідчить про більш тяжкий перебіг ХСН в цій групі хворих, що передувала розвитку ГКС. Рекомендації при виписці щодо прийому потрійної терапії надавалися частіше пацієнтам 1б-підгрупи. Частота призначення подвійної терапії стаціонарно була також вищою у хворих 1б-підгрупи. При виписці зі стаціонару центру проведення ПКВ деякі хворі отримували монотерапію, що було пов’язано з ГКС на тлі інтактних коронарних судин серед пацієнтів 1-ої групи або супутнім гострим порушенням мозкового кровообігу, відсутністю стентування серед пацієнтів 2-ої групи. Хворим в якості ін’єкційного антикоагулянта призначався гепарин з подальшим призначенням низькомолекулярного гепарину, або призначався низькомолекулярний гепарин з першого дня ГКС, в 1-ій групі з часом приймалося рішення щодо доповнення антитромбоцитарної терапії антикоагулянтною, базуючись на індивідуальній оцінці тромбоемболічного ризику за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень по CHA2DS2-VASc та ризику кровотечі за шкалою HAS-BLED. Було встановлено збільшення частоти призначень потрійної терапії серед пацієнтів з ФП в динаміці за 2015-2018 роки, що відповідає існуючим сучасним стандартам надання медичної допомоги з призначення комбінованої антикоагулянтної та антитромбоцитарної терапії пацієнтам з ФП та ГКС. Непризначення потрійної терапії в групі пацієнтів з ФП, що виникла вперше пов’язано з більшою частотою реєстрації анемії саме в цій групі хворих.

Висновок. Згідно до результатів дослідження усі хворі з ГКС та ФП мають високий тромбоемболічний ризик, та потребують призначення антикоагулянтної терапії.        В повсякденній клінічній практиці при виписці хворих з ГКС та ФП зі стаціонару понад третині (38,1 %) хворих не рекомендується антикоагулянтна терапія, що не відповідає чинним рекомендаціям. При цьому, частіше призначають терапію хворим, які мали ФП до розвитку ГКС, в той час, як хворим 1а підгрупи, в яких ФП вперше маніфестувала в гострий період менше половини. При ретроспективному аналізі виписок історій хвороби за період 2015-2018рр було встановлено збільшення частоти призначень потрійної терапії серед пацієнтів з ФП. Найбільш частою причиною не призначення антикоагулянтів є анемія та високий ризик кровотечі

Біографія автора

Ben Salem Fedia, Харківська медична академія післядипломної освіти вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176

Кафедра кардіології та функціональної діагностики

Посилання

  1. Tseluiko, V. I.; Tseluiko, V. I. (Ed.) (2014). Spravochnik po kardiologii. Kyiv: Zdorove Ukrainy, 542.
  2. Batra, G., Svennblad, B., Held, C., Jernberg, T., Johanson, P., Wallentin, L., Oldgren, J. (2016). All types of atrial fibrillation in the setting of myocardial infarction are associated with impaired outcome. Heart, 102 (12), 926–933. doi: http://doi.org/10.1136/heartjnl-2015-308678
  3. Van den Berg, N. W. E., de Groot, J. R. (2015). Myocardial infarction, atrial fibrillation and mortality: timing is everything. Netherlands Heart Journal, 23 (9), 428–429. doi: http://doi.org/10.1007/s12471-015-0710-9
  4. Chao, T.-F., Huang, Y.-C., Liu, C.-J., Chen, S.-J., Wang, K.-L., Lin, Y.-J. et. al. (2014). Acute myocardial infarction in patients with atrial fibrillation with a CHA2DS2-VASc score of 0 or 1: A nationwide cohort study. Heart Rhythm, 11 (11), 1941–1947. doi: http://doi.org/10.1016/j.hrthm.2014.08.003
  5. Kea, B., Manning, V., Alligood, T., Raitt, M. (2016). A Review of the Relationship of Atrial Fibrillation and Acute Coronary Syndrome. Current Emergency and Hospital Medicine Reports, 4 (3), 107–118. doi: http://doi.org/10.1007/s40138-016-0105-2
  6. Heidbuchel, H., Verhamme, P., Alings, M., Antz, M., Hacke, W., Oldgren, J. et. al. (2013). EHRA Practical Guide on the use of new oral anticoagulants in patients with non-valvular atrial fibrillation: executive summary†. European Heart Journal, 34 (27), 2094–2106. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/eht134
  7. Heidbuchel, H., Verhamme, P., Alings, M., Antz, M., Diener, H.-C., Hacke, W. et. al. (2015). Updated European Heart Rhythm Association Practical Guide on the use of non-vitamin K antagonist anticoagulants in patients with non-valvular atrial fibrillation. Europace, 17 (10), 1467–1507. doi: http://doi.org/10.1093/europace/euv309
  8. January, C. T., Wann, L. S., Alpert, J. S., Calkins, H., Cigarroa, J. E., Cleveland, J. C. et. al. (2014). AHA/ACC/HRS guideline for the management of patients with atrial fibrillation: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines and the Heart Rhythm Society. Journal of the American College of Cardiology, 64 (21), 2246–2280. doi: http://doi.org/10.1016/j.jacc.2014.03.021
  9. Kirchhof, P., Benussi, S., Kotecha, D., Ahlsson, A., Atar, D., Casadei, B. et. al. (2016). ESC Scientific Document Group; 2016 ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation developed in collaboration with EACTS. European Heart Journal, 37 (38), 2893–2962. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehw210
  10. Cannon, C. P., Bhatt, D. L., Oldgren, J., Lip, G. Y. H., Ellis, S. G., Kimura, T. et. al. (2017). Dual Antithrombotic Therapy with Dabigatran after PCI in Atrial Fibrillation. New England Journal of Medicine, 377 (16), 1513–1524. doi: http://doi.org/10.1056/nejmoa1708454
  11. Bencivenga, L., Komici, K., Corbi, G., Cittadini, A., Ferrara, N., Rengo, G. (2018). The Management of Combined Antithrombotic Therapy in Patients With Atrial Fibrillation Undergoing Percutaneous Coronary Intervention: A Particularly Complex Challenge, Especially in the Elderly. Frontiers in Physiology, 9. doi: http://doi.org/10.3389/fphys.2018.00876
  12. Lang, T. A., Sesik, M.; Leonov, V. P. (Ed.) (2011). Kak opisyvat statistiku v meditsine. Moscow: Prakticheskaia meditsina, 480.
  13. Lapach, S. N., Chubenko, A. V., Babich, P. N. (2001). Statisticheskie metody v mediko-biologicheskikh issledovaniiakh s ispolzovaniem Excel. Kyiv: Morion, 408.
  14. Lip, G. Y. H., Collet, J.-P., Haude, M., Byrne, R., Chung, E. H. et. al. (2018). 2018 Joint European consensus document on the management of antithrombotic therapy in atrial fibrillation patients presenting with acute coronary syndrome and/or undergoing percutaneous cardiovascular interventions: a joint consensus document of the European Heart Rhythm Association (EHRA), European Society of Cardiology Working Group on Thrombosis, European Association of Percutaneous Cardiovascular Interventions (EAPCI), and European Association of Acute Cardiac Care (ACCA) endorsed by the Heart Rhythm Society (HRS), Asia-Pacific Heart Rhythm Society (APHRS), Latin America Heart Rhythm Society (LAHRS), and Cardiac Arrhythmia Society of Southern Africa (CASSA). EP Europace, 21 (2), 192–193. doi: http://doi.org/10.1093/europace/euy174
  15. Sambola, A., Mutuberría, M., García del Blanco, B., Alonso, A., Barrabés, J. A., Alfonso, F. et. al. (2016). Effects of Triple Therapy in Patients With Non-Valvular Atrial Fibrillation Undergoing Percutaneous Coronary Intervention Regarding Thromboembolic Risk Stratification. Circulation Journal, 80 (2), 354–362. doi: http://doi.org/10.1253/circj.cj-15-0923
  16. Calenda, B. W., Fuster, V., Halperin, J. L., Granger, C. B. (2016). Stroke risk assessment in atrial fibrillation: risk factors and markers of atrial myopathy. Nature Reviews Cardiology, 13 (9), 549–559. doi: http://doi.org/10.1038/nrcardio.2016.106

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-25

Як цитувати

Fedia, B. S. (2019). Лікування хворих з гострим коронарним синдромом та фібриляцією передсердь. ScienceRise: Medical Science, (3 (30), 28–36. https://doi.org/10.15587/2519-4798.2019.170467

Номер

№ 3 (30) (2019)

Розділ

Медичні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Ben Salem Fedia

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.