Морфологічні і морфометричні зміни на фоні клітинної кардіоміопластики при експериментальному інфаркті міокарда

Анотація

Мета: дослідити морфологічні і морфометричні зміни міокарда на тлі клітинної кардіоміопластики при експериментальному інфаркті міокарда.

Матеріали та методи: Експеримент виконувався на 142 щурах лінії Вістар-Кайота, вагою 200-220 г, які містилися в умовах віварію відділу експериментальної хірургії ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» в період з 2012 по 2013 рр. Породу Вістар-Кайота використовували тому, що вона є інбредною, що мінімізує реакцію відторгнення, завдяки її генетичної однорідності. Тварини утримувались у віварії в умовах 12-годинного світлового дня, кімнатної температури і доступу до води та їжі at libitum при температурі повітря +20 - +22°С, вологості не більше 50 %, в світловому режимі – день-нічь. Використання тварин в експерименті проводилось відповідно з правилами, регламентованими «Європейською конвенцією по нагляду і захисту хребетних тварин, які використовуються в експериментальних та інших наукових цілях» (Страсбург, 1986), Директиви Ради Європейської Співдружності від 24.11.86 г. та розпорядження МОЗ України №32 від 22.02.88 р.. Індукцію інфаркту міокарда (ІМ) здійснювали за розробленою нами методикою в умовах загального знеболення. Окрему групу становили 20 самців, яких ми використовували в якості донорів мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) задля подальшого дослідження по Y-хромосомі хоумінга клітин в організмі. Культивування МСК проводили в суміші живильних середовищ DMEM / F12, 1:1, (Sigma, США). Матеріалом для морфологічних досліджень були ділянки міокарда лабораторних тварин. Для оцінки морфометричних показників виконували гістохімічні методики за прописами, які наведені у вказівках з гістохімії. Імуногістохімічне дослідження проводили на парафінових зрізах, товщиною 5–6 мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman (1979 р.).

Результати. Було встановлено, що клітинна кардіоміопластіка значно покращує структуру постінфарктного серця, що проявляється в зменшенні зони рубця і сполучної тканини відповідно, збільшенні кількості судин і відсотка збережених м'язових волокон. Найкращі результати були досягнуті при інтраміокардіальному введенні, що вимагає підтвердження даного факту при клінічному дослідженні.

Висновки. Клітинна кардіоміопластіка при будь-якому способі введення клітинного трансплантата позитивно впливає як на морфологічний субстрат серця у вигляді зменшення розмірів рубця при постінфарктному ремоделюванні, збільшення кількості новостворених судин і збільшення відсотка збережених кардіоміоцитів. Це відбувається за рахунок хоумінга МСК в зону ішемії та спільності двох механізмах - безпосереднього диференціювання в клітини ендотелію судин серця, а також за рахунок паракринного ефекту