Спосіб хірургічного лікування хронічного дакріоциститу та його ефективність при спостереженні хворих в ранньому післяопераційному періоді

Анотація

Мета. Розробити спосіб ендоназальної ендоскопічної дакріоцисториностомії (ЕЕДЦРС) та оцінити його ефективність при спостереженні хворих у ранньому післяопераційному періоді.

Матеріали та методи. Досліджувану групу (1-а група) склали 45 пацієнтів з хронічним дакріоциститом (ХД), яким ЕЕДЦРС була здійснена за розробленою методикою, у групу порівняння (2-а група) було включено 36 хворих, яким після виконання розробленої ЕЕДЦРС в зону дакріориностоми встановлювали імплант. У контрольну групу (3-я група) увійшли 28 пацієнтів, яким ЕЕДЦРС виконували за загальноприйнятою методикою. Пацієнти 1-ї та 2-ї груп були розділені на 2 підгрупи: до 1А і 2А були включені пацієнти, яким у передопераційному періоді проводили комп’ютерну томографію сльозовідвідних шляхів за розробленою методикою, а хворим підгруп 1В і 2В – за традиційним алгоритмом. Статистично значущих відмінностей в анамнестичних даних серед хворих усіх груп не було, розподіл був рівномірним. Вираженість сльозотечі оцінювали при тестуванні згідно зі шкалою P.L.Munk. Стан слизової оболонки у ділянці дакріориностоми і середньому носовому ході вивчали при ендоскопічному дослідженні порожнини носа, оцінювали наявність слизових виділень у пацієнтів та ступінь набряклості слизової оболонки згідно з критеріями модифікованої шкали Lund and Kennedy. Функцію сльозовідведення вивчали за вдосконаленою кольоровою сльозоносовою пробою Веста під ендоскопічним контролем.

Результати. Розроблено спосіб ЕЕДЦРС, виконано порівняльний аналіз груп хворих за вищенаведеними показниками при спостереженні пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді. На першу добу після хірургічного втручання середній бал вираженості сльозотечі за шкалою Munk значно зменшився у всіх групах і поступово знижувався на 7-му добу і через 2 тижні (p<0,05). Достовірно кращі показники були у підгрупах 1А і 1В у всьому ранньому післяопераційному періоді (p<0,05). Ступінь набряклості слизової оболонки зони дакріориностоми і середнього носового ходу у всі терміни спостереження була найменшою у підгрупі 1А вже з 3-ї доби і в кожному наступному терміні спостереження зі статистично значущою відмінністю від інших груп (p<0,05). На 7-му добу достовірно більше пацієнтів зі слизовими виділеннями в ділянці дакріориностоми та середньому носовому ході спостерігались у підгрупі 2В і у групі №3 (p <0,05), а значно кращі результати відзначені у підгрупі 1А, де більше ніж у 2/3 пацієнтів слизові виділення були відсутні. Достовірно кращі результати відновлення функції сльозовідведення були у підгрупах 1А і 1В вже з 3-ї доби спостереження після операції, а також у подальші строки спостереження. Найгірші значення функції сльозовідведення зафіксовано у контрольній клінічній групі зі статистично значущою відмінністю від інших груп (p<0,05). При порівнянні результатів лікування підгруп 1А з 1В та 2А з 2В кращі показники спостерігалися у підгрупах 1А та 2А, але, через малу вибірку пацієнтів, статистичної значущості у відмінностях досягти не вдалося (p>0,05).

Висновки. Розроблений спосіб ЕЕДЦРС відповідає принципам ощадливої хірургії, є ефективним в лікуванні хворих з ХД, при цьому відмічаються більш швидкі темпи відновлення функції сльозовідведення і слизової оболонки, що покращує якість життя пацієнтів