Вплив ранолазину на толерантність до фізичного навантаження та порушення ритму серця у хворих з INOCA

Автор(и)

  • Віра Йосипівна Целуйко Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна https://orcid.org/0000-0003-4105-1915
  • Тетяна Валеріївна Пилова Харківська медична академія післядипломної освіти , Україна https://orcid.org/0000-0002-6041-8690

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4798.2021.241534

Ключові слова:

ІХС, INOCA, раналазин, навантажувальний тест

Анотація

Мета роботи – оцінити вплив доповнення базисної терапії ранолазином у хворих зі стабільною ішемічною хворобою (ІХС) серця та малозміненим коронарними артеріями на показники тесту з навантаженням та Холтерівського моніторування ЕКГ.

Матеріали і методи. Обстежено 53 пацієнти зі стабільною ІХС, серед яких чоловіків 18 (33,9 %) та 35 (66 %) жінок, середній вік пацієнтів складав 57 (±9,68) роки. За результатами коронарної ангіографії (КАГ) всі хворі мали малозмінені коронарні артерії. В обстеження хворих, поряд з фізикальним та лабораторним обстеженням була включена велоергометрія, Холтерівське моніторування ЕКГ та ехокардіографія. Пацієнти були розподілені на 2 групи: група І – хворі, які додатково до стандартної терапії отримували ранолазин в дозі 1000 мг двічі на добу протягом 6 міс, та група ІІ хворі зі стандартною терапією ІХС. Через 6 міс від початку спостереження було повторно проведено об’єктивний огляд, ехокардіографію, навантажувальний тест, Холтер-ЕКГ моніторування

Результати. За даними проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів, що приймали додатково до стандартної терапії ранолазин, через 6 міс відзначається статистично значуще подовження тривалості проби з фізичним навантаженням у порівнянні як з вихідними показниками, так і з групою ІІ. До проведеного лікування у групі І тривалість навантажувального тесту складала 356,51±180,24с, а після лікування 414,32±142,10с (р=0,03). У групі ІІ тривалість тесту до лікування була 361,4±160,24 c, а після- 380,5±152,2с (р=0,15). Також виявлено, що тривалість тесту достовірно відрізнялася у групі І після лікування хворих від групи ІІ після лікування пацієнтів зі стандартною схемою лікування (p=0,04). За результатами Холтерівського моніторування ЕКГ у групі І встановлено позитивний вплив ранолазину на частоту шлуночкових аритмій: до лікування n=1142[30;2012] , після лікування n=729[23;1420] (р=0,02), в той час як в групі ІІ достовірної різниці між кількістю екстрасистол до лікування та після не виявлено (n=1026[17;1920], n=985[15;1680] відповідно) р=0,18.

Висновки. Доповнення ранолазину до базисної терапії пацієнтів з ІХС та малозміненими коронарними артеріями сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження (за даними навантажувального стрес тесту) та сприяє достовірному зменшенню кількості шлуночкових екстрасистол(за даними Холтер-ЕКГ) в порівнянні як з вихідними показниками, так і з групою ІІ

Біографії авторів

Віра Йосипівна Целуйко, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри, Заслужений діяч науки і техніки України

Кафедрa кардіології та функціональної діагностики

Тетяна Валеріївна Пилова, Харківська медична академія післядипломної освіти

Аспірант

Кафедрa кардіології та функціональної діагностики

Посилання

  1. Ma, J., Chen, X. (2021). Anti-inflammatory Therapy for Coronary Atherosclerotic Heart Disease: Unanswered Questions Behind Existing Successes. Frontiers in Cardiovascular Medicine, 7. doi: http://doi.org/10.3389/fcvm.2020.631398
  2. Douglas, P. S., Hoffmann, U., Patel, M. R., Mark, D. B., Al-Khalidi, H. R., Cavanaugh, B. et. al. (2015). Outcomes of Anatomical versus Functional Testing for Coronary Artery Disease. New England Journal of Medicine, 372 (14), 1291–1300. doi: http://doi.org/10.1056/nejmoa1415516
  3. Camici, P. G., Crea, F. (2007). Coronary Microvascular Dysfunction. New England Journal of Medicine, 356 (8), 830–840. doi: http://doi.org/10.1056/nejmra061889
  4. Kaski, J.-C., Crea, F., Gersh, B. J., Camici, P. G. (2018). Reappraisal of Ischemic Heart Disease. Circulation, 138 (14), 1463–1480. doi: http://doi.org/10.1161/circulationaha.118.031373
  5. Nishi, T., Murai, T., Ciccarelli, G., Shah, S. V., Kobayashi, Y., Derimay, F. et. al. (2019). Prognostic Value of Coronary Microvascular Function Measured Immediately After Percutaneous Coronary Intervention in Stable Coronary Artery Disease. Circulation: Cardiovascular Interventions, 12 (9). doi: http://doi.org/10.1161/circinterventions.119.007889
  6. Agewall, S., Beltrame, J. F., Reynolds, H. R., Niessner, A., Rosano, G., Caforio, A. L. P. et. al. (2016). ESC working group position paper on myocardial infarction with non-obstructive coronary arteries. European Heart Journal, 38, 143–153. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehw149
  7. Rayner‐Hartley, E., Sedlak, T. (2016). Ranolazine: A Contemporary Review. Journal of the American Heart Association, 5 (3). doi: http://doi.org/10.1161/jaha.116.003196
  8. Zhu, H., Xu, X., Fang, X., Zheng, J., Zhao, Q., Chen, T., Huang, J. (2019). Effects of the Antianginal Drugs Ranolazine, Nicorandil, and Ivabradine on Coronary Microvascular Function in Patients With Nonobstructive Coronary Artery Disease: A Meta-analysis of Randomized Controlled Trials. Clinical Therapeutics, 41 (10), 2137–2152.e12. doi: http://doi.org/10.1016/j.clinthera.2019.08.008
  9. Knuuti, J., Wijns, W., Saraste, A., Capodanno, D., Barbato, E., Funck-Brentano, C. et. al. (2019). 2019 ESC Guidelines for the diagnosis and management of chronic coronary syndromes. European Heart Journal, 41 (3), 407–477. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehz425
  10. Inobe, Y., Kugiyama, K., Morita, E., Kawano, H., Okumura, K., Tomiguchi, S. et. al. (1996). Role of Adenosine in Pathogenesis of Syndrome X: Assessment With Coronary Hemodynamic Measurements and Thallium-201 Myocardial Single-Photon Emission Computed Tomography. Journal of the American College of Cardiology, 28 (4), 890–896. doi: http://doi.org/10.1016/s0735-1097(96)00271-9
  11. Zharinov, O., Ivanov, Yu., Kitch, V. (Eds.) (2021). Funktsionalna diahnostyka. Kyiv: Chetverta khvylia, 784.
  12. Zharinov, O. J., Kitch, V. O., Thor, N. V. (2006). Navantazhuvalni proby v kardiolohii. Kyiv: Medytsyna svitu, 89.
  13. Unifikovanyi klinichnyi protokol pervynnoi, vtorynnoi (spetsializovanoi) ta tretynnoi (vysokospetsializovanoi) medychnoi dopomohy «Stabilna ishemichna khvoroba sertsia» (2016). Nakaz Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy No. 152. 02.03.2016. Available at: https://neuronews.com.ua/ru/files/1865170518.pdf
  14. Kofler, T., Hess, S., Moccetti, F., Pepine, C. J., Attinger, A., Wolfrum, M. et. al. (2021). Efficacy of Ranolazine for Treatment of Coronary Microvascular Dysfunction – A Systematic Review and Meta-analysis of Randomized Trials. CJC Open, 3 (1), 101–108. doi: http://doi.org/10.1016/j.cjco.2020.09.005
  15. Chaitman, B. R., Skettino, S. L., Parker, J. O., Hanley, P., Meluzin, J., Kuch, J. et. al. (2004). Anti-ischemic effects and long-term survival during ranolazine monotherapy in patients with chronic severe angina. Journal of the American College of Cardiology, 43 (8), 1375–1382. doi: http://doi.org/10.1016/j.jacc.2003.11.045
  16. Bairey Merz, C. N., Handberg, E. M., Shufelt, C. L., Mehta, P. K., Minissian, M. B., Wei, J. et. al. (2015). A randomized, placebo-controlled trial of late Na current inhibition (ranolazine) in coronary microvascular dysfunction (CMD): impact on angina and myocardial perfusion reserve. European Heart Journal, 37 (19), 1504–1513. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehv647
  17. Zhu, H., Xu, X., Fang, X., Zheng, J., Zhao, Q., Chen, T., Huang, J. (2019). Effects of the Antianginal Drugs Ranolazine, Nicorandil, and Ivabradine on Coronary Microvascular Function in Patients With Nonobstructive Coronary Artery Disease: A Meta-analysis of Randomized Controlled Trials. Clinical Therapeutics, 41 (10), 2137–2152.e12. doi: http://doi.org/10.1016/j.clinthera.2019.08.008
  18. Aguilar, J., Wei, J., Quesada, O., Shufelt, C., Bairey Merz, C. N. (2021). Coronary Microvascular Dysfunction. Sex Differences in Cardiac Diseases. Elsevier, 141–158. doi: http://doi.org/10.1016/b978-0-12-819369-3.00021-6
  19. Curnis, A., Salghetti, F., Cerini, M., Vizzardi, E., Sciatti, E., Vassanelli, F. et. al. (2017). Ranolazine therapy in drug-refractory ventricular arrhythmias. Journal of Cardiovascular Medicine, 18 (7), 534–538. doi: http://doi.org/10.2459/jcm.0000000000000521
  20. Shah, N. R., Cheezum, M. K., Veeranna, V., Horgan, S. J., Taqueti, V. R., Murthy, V. L. et. al. (2017). Ranolazine in Symptomatic Diabetic Patients Without Obstructive Coronary Artery Disease: Impact on Microvascular and Diastolic Function. Journal of the American Heart Association, 6 (5). doi: http://doi.org/10.1161/jaha.116.005027

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-30

Як цитувати

Целуйко, В. Й., & Пилова, Т. В. (2021). Вплив ранолазину на толерантність до фізичного навантаження та порушення ритму серця у хворих з INOCA. ScienceRise: Medical Science, (5(44), 10–15. https://doi.org/10.15587/2519-4798.2021.241534

Номер

Розділ

Медичні науки