Development of a conceptual model of adaptive management of human capital reproduction of industrial enterprises

Svitlana Voloshyna

doi:10.15587/2312-8372.2019.176842

Автор(и)

Svitlana Voloshyna Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, вул. Трамвайна, 16, м. Кривий Ріг, Україна, 50005, Україна https://orcid.org/0000-0001-7148-6923

DOI:

https://doi.org/10.15587/2312-8372.2019.176842

Ключові слова:

відтворення людського капіталу, адаптивне управління, управлінський цикл, результат управління, концептуальна модель

Анотація

Об’єктом дослідження є адаптивне управління відтворенням людського капіталу промислових підприємств. Встановлено, що управління відтворенням людського капіталу українських промислових підприємств характеризується комплексом проблем. Серед них – тривале відставання від світових рівнів витрат на робочу силу, що призводить до розриву у характеристиках людського капіталу, гіпертурбулентність середовища господарювання. Визначено, що відсутність наукових досліджень в галузі адаптивного управління відтворенням людського капіталу посилює глибину існуючих практичних проблем і унеможливлює формування в країні інноваційної економіки. Це потребувало формування концептуальної моделі відповідного управління.

Доведено доцільність формування адаптивного управління за характеристиками адаптації при удосконаленні її змістовного визначення. Принциповими аспектами нової конструкції поняття «адаптація» є: безперервність змін, процес як діяльність, взаємодія середовища господарювання і системи, реагування на зміни загального середовища, закладення в результат активної і пасивної поведінки підприємств, стратегічний контекст адаптивних змін. За ознакою реакції і часу її здійснення виділено основні типи адаптивних процесів.

Визначено елементи адаптивного управління: сигнал, зміна, управлінський цикл, результат управління. На основі інтеграції цих елементів і змістовного контексту системи управління відтворенням людського капіталу проведено конструювання поняття «адаптивне управління відтворенням людського капіталу промислових підприємств». Визначено етапи такого управління та їх завдання. Сформовано схему концептуальної моделі адаптивного управління відтворенням людського капіталу промислових підприємств.

На підставі формальної оцінки структури і логіки побудови моделі, її істотних властивостей і зв’язків зроблено висновок про верифікацію моделі.

Реалізація на практиці розроблених пропозицій дозволяє забезпечити швидку та адресну реакцію підприємств на зміни у середовищі господарювання стосовно коригування характеристик людського капіталу. На відміну від аналогічних відомих моделей запропонований формат створює підґрунтя для визначення адекватних напрямків трансформації відтворювального процесу.

Біографія автора

Svitlana Voloshyna, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, вул. Трамвайна, 16, м. Кривий Ріг, Україна, 50005

Кандидат економічних наук, доцент

Кафедра підприємництва і торгівлі

Посилання

Ofitsiinyi sait Derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy. Available at: http://www.ukrstat.gov.ua Last accessed: 15.06.2019
Bogatyireva, V. V. (2013). Finansovoe upravlenie vosproizvodstvom chelovecheskogo kapitala v innovatsionnoy ekonomike: teoriya, metodologiya, modelirovanie. Novopolotsk: PGU, 400.
Nikolaichuk, M. (2012). Zasady ta pryntsypy upravlinnia vidtvorenniam liudskoho kapitalu. Ekonomichnyi analiz, 10 (1), 428–432.
Gaysina, L. M. (2015). Adatitivnoe upravlenie v usloviyah sotsialnyih peremen. Sovremennyie problemy i nauki i obrazovaniya, 1 (1). Available at: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=19583 Last accessed: 18.06.2019
Lawrence, P. R., Lorsch, J. W. (1986). Organization and Environment. Boston: Harvard Business School Press, 279.
Thompson, J. D. (2003). Organizations in Action: Social Science Bases of Administrative Theory. New Brunswick, New Jersey: Transaction, 222.
Carroll, G. R. (1985). Concentration and Specialization: Dynamics of Niche Width in Populations of Organizations. American Journal of Sociology, 90 (6), 1262–1283. doi: http://doi.org/10.1086/228210
Hannan, M. T., Freeman, J. (1989). Organizational Ecology. Cambridge: Harvard Univ. Press, 384. doi: http://doi.org/10.2307/j.ctvjz813k
Starikova, M. S. (2015). Teoriya i metodologiya adaptivnogo upravleniya promyishlennoy korporatsiey na osnove effektivnyih delovyih vzaimodeystviy. Belgorod, 46.
March, J. G., Olsen, J. P. (1976). Ambiguity and choice in organizations. Bergen: Universitetsforlaget, 408.
Weick, K. (1985). Sources of order in underorganized systems: Themes in recent organizational theory. Organizational Theory and Inquiry: The Paradigm Revolution. Beverly Hills, 106–136.
Slovari i entsiklopedii na Akademike. Available at: http://dic.academic.ru Last accessed: 21.06.2019
Voloshyna, S. V. (2019). Vidtvorennia liudskoho kapitalu pidpryiemstva ta yoho vlastyvosti. Visnyk Donetskoho natsionalnoho universytetu ekonomiky i torhivli imeni Mykhaila Tuhan-Baranovskoho. Seriia «Ekonomichni nauky», 1 (70), 105–120.
Voloshyna, S. V. (2019). Systema upravlinnia vidtvorenniam liudskoho kapitalu pidpryiemstva. Prychornomorski ekonomichni studii, 42, 69–76.
Akoff, R. (2002). Akoff o menedjmente. Saint Petersburg: Piter, 448.
Daft, R. L., Lane, P. (2010). Management. South-Western Cengage Learning, 699.
Nelson, D. R., Adger, W. N., Brown, K. (2007). Adaptation to Environmental Change: Contributions of a Resilience Framework. Annual Review of Environment and Resources, 32 (1), 395–419. doi: http://doi.org/10.1146/annurev.energy.32.051807.090348
Galkina, N. V., Korkina, T. O., Ustinova, S. A. (2007). Formalizatsiya protsessa sotsіalno-ekonomicheskoy adaptatsii ugledobyivayuschego predpriyatiya k innovatsionnomu tehnologicheskomu razvitiyu. Gornyiy informatsionno-analiticheskiy byuleten, 391–399. Available at: https://cyberleninka.ru/article/v/ Last accessed: 19.06.2019
Brauning, P. (1987). Sovremennyie ekonomicheskie teorii. Moscow: Ekonomika, 342.
Nahorianska, N. V. (2009). Upravlinnia efektyvnoiu adaptatsiieiu promyslovoho pidpryiemstva do zmin rynkovoho seredovyshcha. Mariupol, 20.
Ansoff, I. (1999). Novaya korporativnaya strategiya. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo «Piter», 416.
Boiarynova, K. O., Voitun, T. V. (2013). Naukovi pidkhody ta determinanty zabezpechennia innovatsiinoi adaptyvnosti promyslovoho pidpryiemstva. Ekonomichnyi analiz, 14 (2), 111–116.
Grinko, T. V. (2010). Kontseptsiya adaptivnogo upravleniya innovatsionnyim razvitiem promyishlennogo predpriyatiya. Ekonomika promyslovosti, 4, 113–119.
Druker, P. (2008). Effektivnoe upravlenie. Moscow: Vilyams, 224.
Efendiev, B. A. (2008). Razrabotka i funktsionirovanie adaptivnyih sistem upravleniya organizatsiey. Rossiyskoe predprinimatelstvo, 11–2 (122), 21–25.
Bagrinovskiy, K. A. (1999). O metodah adaptivnogo upravleniya v perehodnoy ekonomike. Ekonomicheskaya nauka sovremennoy Rossii, 2, 30–39.
Tihomirova, O. G. (2012). Adaptivnoe upravlenie predprinimatelskimi strukturami kak otkryityimi dinamicheskimi sistemami. Fundamentalnyie issledovaniya. Ekonomicheskie nauki, 9 (2), 495–499.
Zhdamirov, Ye. Iu. (2010). Sutnist adaptatsii upravlinnia funktsionuvanniam pidpryiemstv. Visnyk Sumskoho natsionalnoho ahrarnoho un-tu. Seriia «Ekonomika i menedzhment», 6(1 (41)), 93–101.
Tsibizov, A. A. (2009). Informatsionnaya komponenta protsessa adaptivnogo upravleniya sovremennogo predpriyatiya. Izvestiya KBNTS RAN, 3 (29), 34–39.
Meskon, M., Albert, M., Hedouri, F. (2019). Osnovyi menedzmenta. Mosсow: Dialektika-Vilyams, 672.
Khmil, F. I. (2003). Osnovy menedzhmentu. Kyiv: Akademvydav, 608.
Sink, D. S. (1989). Upravlenie proizvoditelnostyu: planirovanie, izmerenie i otsenka, kontrol i povyishenie. Moscow: Progress, 528.
Akademichnyi tlumachnyi slovnyk. Available at: http://sum.in.ua/s/socialjnyj Last accessed: 08.06.2019