Програмна реалізація методики оцінювання техногенного ризику промислового об’єкту із використанням методу Монте-Карло

Анотація

Об’єктом дослідження є техногенний ризик промислового об’єкта. Одним із найбільш проблемних місць є невизначеність вихідної інформації щодо об’єкту дослідження та відсутність універсальної методики, що дозволяла би проводити оцінювання техногенних ризиків на усіх стадіях функціонування промислового об’єкта. Особливо така гостра проблема стосується потенційно-небезпечних виробництв.

Проведено аналіз існуючих методів та підходів до оцінювання техногенних ризиків промислових об’єктів на різних стадіях їх функціонування. Встановлено, що одним із найкращих методів є метод Монте-Карло, який дозволяє кількісно оцінювати невизначеність рішень. Обґрунтовано використання методу Монте-Карло при проведенні кількісного аналізу небезпек з метою визначення ймовірності аварій та нещасних випадків, величини ризику, величини можливих наслідків.

В ході дослідження використано елементи теорії надійності для кількісного оцінювання ризиків. Кількісний аналіз небезпек у відповідності до теорії надійності дає змогу визначити ймовірність аварій та нещасних випадків, величину ризику, величину можливих наслідків. Методи розрахунку ймовірностей та статистичний аналіз є складовими частинами кількісного аналізу небезпек та техногенного ризику.

Розроблено алгоритм визначення техногенного ризику промислового об’єкта із використанням теорії надійності. Розроблено програмний комплекс на основі теорії надійності із поєднанням моделювання роботи системи методом Монте-Карло. Розроблений програмний комплекс дозволяє проаналізувати рівні техногенного ризику при використанні тих чи інших способів з’єднання елементів системи, а також оцінити зміни надійності системи при використанні інших складових елементів. Роботу програми представлено на прикладі системи, складовими елементами якої є підігрівачі ПВТ1-7 (Україна) в технологічній системі ТЕЦ (теплова електростанція). Досліджувана система знаходиться на границі неприйнятного та умовно-прийнятного рівнів небезпеки, що дає підстави для необхідності вжиття заходів по збільшенню надійності системи шляхом збільшення кількості резервних елементів системи, або поліпшення їх якості.