Автозаправні станції: доcлідження обсягів викидів, вплив на довкілля

Автор(и)

  • Віталій Михайлович Івасенко Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», пр. Перемоги, 37, м. Київ, Україна, 03056, Україна https://orcid.org/0000-0001-8318-7437

DOI:

https://doi.org/10.15587/2312-8372.2015.36666

Ключові слова:

маса, викид, автозаправна станція, термокаталітичний, газоаналізатор, полум'яно – іонізаційний, випаровування, паливо

Анотація

Проаналізовано особливості впливу роботи автозаправних станцій (АЗС) на довкілля, характеристики джерел утворення і викидів. Досліджені валові викиди від АЗС. Розглянуті схеми побудови автоматичних газоаналізаторів, що використовуються для контролю стану забруднення атмосфери на АЗС. Описано удосконалення способу вимірювання концентрації випаровувань палива у повітрі АЗС, шляхом усунення адитивної похибки (похибки нуля) газоаналізатору при безперервній роботі.

Біографія автора

Віталій Михайлович Івасенко, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», пр. Перемоги, 37, м. Київ, Україна, 03056

Аспірант

Кафедра наукових, аналітичних та екологічних приладів і систем 

Посилання

  1. Swinomatka wordpress. Rynok Ukrainy: hravtsi, sfery vplyvu. Available: https://swinomatka.wordpress.com/2013/09/08/ринок-азс-україни-гравці-сфери-впливу/
  2. Volgushev, Yu. V., Safonov, A. N., Ushakov, A. S. (2001). Stantsii: Oborudovanie. Ekspluatatsiia. SPb.: DNK, 176.
  3. Sbornik metodik po raschetu vybrosov v atmosferu zagriazniaiushchih veshchestv ot razlichnyh proizvodstv. (1986). L.: Gidrometeoizdat, 196.
  4. GSTU 320.00149943.016-2000. Gazy vuhlevodnevi skrapleni. Metodyka rozrakhunku vtrat. (2000). Na zaminu rozdilu 8 GSTU 320.24370569.009-98; vved. 2000-12-01. K.: Derzhnaftohazprom, 9.
  5. Morales Terrés, I. M., Miñarro, M. D., Ferradas, E. G., Caracena, A. B., Rico, J. B. (2010, December). Assessing the impact of petrol stations on their immediate surroundings. Journal of Environmental Management, Vol. 91, № 12, 2754–2762. doi:10.1016/j.jenvman.2010.08.009
  6. Pulika, I. E., Kononenko, O. N., Al'tshul', S. D. (1997, September). Automatic control system for an automotive compressed-gas filling station. Chemical and Petroleum Engineering, Vol. 33, № 5, 518–521. doi:10.1007/bf02416612
  7. Krasnogorskaia, N. N. et al. (2009). Otsenka ekologicheskoi opasnosti «bol'shih dyhanii» rezervuarov avtozapravochnyh stantsii krupnogo goroda. Bezopasnost' zhiznedeiatel'nosti, № 6, 34–38.
  8. Franchuk, H. M., Nykoliak, M. M. (2007). Analiz danykh pro toksychnist palyvno-mastylnykh materialiv dlia liudyny. Visnyk NAU, № 3-4 (33), 54–58.
  9. Ivasenko, V. M. (2014). Rozrakhunkova model vyparovuvan avtozapravnykh stantsii. Visnyk NTU «KhPI», № 40 (1083), 51–59.
  10. In: Miroshnychenko, A. M., Nosik, V. V. (2006). Derzhavni budivelni normy Ukrainy DBN 360-92** «Mistobuduvannia. Planuvannia ta zabudova miskykh i silskykh poselen». Nakaz Derzhbudu Ukrainy vid 19 liutoho 2002 r. № 44. Zemelnyi kodeks Ukrainy z postateinymy materialamy. K., 187–206.
  11. Vartanov, A. Z., Ruban, A. D., Shkuratnik, V. L. (2009). Metody i pribory kontrolia okruzhaiushchei sredy i ekologicheskii monitoring. M.: Gornaia kniga, 640.
  12. Ivasenko, V. M. (03.10.2014). Zaiavka na vynakhid a201410818 G01 N 27/16 G. Sposib analizu vyparovuvan palyva u povitri avtozapravnykh stantsii.
  13. Prymiskyi, V. P., Zhuzha, A. V., Ivasenko, V. M. (08.10.2014). Zaiavka na vynakhid a201410822 G01 N 27/62 G. Polumiano – ionizatsiinyi hazoanalizator vyparovuvan palyva.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-01-29

Як цитувати

Івасенко, В. М. (2015). Автозаправні станції: доcлідження обсягів викидів, вплив на довкілля. Technology Audit and Production Reserves, 1(4(21), 8–12. https://doi.org/10.15587/2312-8372.2015.36666

Номер

Том 1 № 4(21) (2015): Технології харчової, легкої та хімічної промисловості

Розділ

Технології харчової, легкої та хімічної промисловості

Ліцензія

Авторське право (c) 2016 Технологічний аудит та резерви виробництва

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.