ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ МІСТ

Анотація

В статті було розглянуто відомі підходи до визначення сутності терміну «конкурентоспроможність міста». Зокрема підкреслено, що в сучасних нестабільних економіко-політичних умовах, управління конкурентоспроможністю міст є однією з найбільш пріоритетних задач органів місцевої влади. Розглянуто таке явище як банкрутство міст, яке все частіше спостерігається в розвинених країнах світу. Визначено, що серед основних причин фінансової неспроможності міст можна виділити кризові явища в економіці загалом, непомірні соціальні зобов’язання, масова депопуляція працездатного населення та виробничий колапс. Місто, як об’єкт управління, знаходиться під дією як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Саме тому забезпечення конкурентоспроможності міста є можливим лише завдяки систематичній роботі з підвищення усіх складових потенціалу міста, які, в свою чергу, можна розглядати як чинники конкурентоспроможності. В статті визначено напрямки за якими може здійснюватись конкуренція, а також виокремлено та згруповано складові елементи, що формують конкурентний потенціал міста. До них належать природно-ресурсний, фінансово-економічний, науково-технічний та інноваційний, інвестиційний, трудовий, культурно-туристичний та організаційно-управлінський потенціал. Підтримання та посилення рівня конкурентоспроможності міста видається можливим лише завдяки створенню та реалізації всіх складових елементів його потенціалу. Збільшення конкурентних переваг і, як наслідок, підвищення рівня конкурентоспроможності міста дозволить посилити інвестиційно-інноваційні процеси в місті та активізувати його соціально-економічний розвиток, що прогнозовано має призвести до подальшого розвитку людського потенціалу та покращення якості життя населення міста