Обґрунтування метафілактики кальцій-оксалатного нефролітіазу з урахуванням виду гіперкристалурії
DOI:
https://doi.org/10.26641/2307-5279.22.4.2018.152488Ключові слова:
кальцій-оксалатний нефролітіаз, види гіперкальційурії, оксалурія, диференційна діагностика, метафілактикаАнотація
Перебіг найбільш розповсюдженого СаОх нефролітіазу супроводжується гіперкристалурією, що є високим ризиком рецидивування СКХ. Для проведення науково обµрунтованої метафілактики, необхідно виділити види кристалізації. Нами запропоновані тести: 1. Низькокальцієва проба – застосовується при гіперкальційурії: протягом 3 діб хворому призначається низькокальцієва дієта з наступним визначенням рівня кальцію в добовій сечі. Зниження рівня кальцію до норми вказує на наявність абсорбтивної форми гіперкальційурії II типу. Причиною є гіперабсорбція Са із кишківника. В метафілактику необхідно обов’язково рекомендувати хворому низькокальцієву дієту. У випадках відсутності зниження гіперкальційурії виставляється діагноз гіперкальційурії I типу (не абсорбційна) і пов’язана з порушенням ферментативної активності печінки. 2. Кальцієва проба – (абсорбтивна гіпероксалурія). Результати дослідження добової сечі на вміст каменеутворюючих солей виявлено у 25–30% випадків високий рівень оксалурії (76–114 мг/л при нормі 35–40 мг/л) при нормальному рівні кальційурії. Гіпероксалурія є агресивним фактором гіперкристалізації, рівень залежить від вживаної дієти, абсорбції в кишківнику. Активність абсорбції оксалата залежить від кальцію, котрий зв’язує оксалат і переводить в нерозчинну форму, тим самим перешкоджає абсорбції. Кальцієва проба: 0.5 х 5 р глюконат кальцію (3 доби). Контроль добової сечі – оксалурія приходить до верхньої межі норми (38–45 мг/л). діагностуємо абсорбтивну гіпероксалурію. При метафілактиці СаОх нефролітіазу з вираженою гіпероксалурією показана кальцієва дієта. 3. Тіазидна проба проводиться при підви-щених показниках паратгормону з гіперкальцій-урією та гіперурікемією. Протягом 5–7 діб призначаються тіазидні діуретики: гідрохлор-тіазид 50 мг – 1 р/добу, або хлорталідон 50 мг 2 р/добу, чи хлортіазид 4 мг 1 р/добу, з визначенням рівня кальцію в крові і сечі. При підвищенні рівня гіперкальціємії діагностуємо резорбтивну форму гіперкальційурії (парвинний гіперпаратіреоз). Консультація ендокринолога на предмет резекції паращитовидних залоз і подальшого лікування. Висновок. Започаткована диференційна діагностика гіперкальційурії дає можливість науково обµрунтувати протирецидивне лікування найбільш розповсюдженого СаОх нефролі-тіазу з високою ефективністю та відсотком (92–95%) безрецидивного періоду протягом 5 років метафілактики.Посилання
Аполихин Ю.Г., Рапопорт Л.М., Руденко В.И. Ранняя диагностика риска развития кальций-оксалатной формы мочекаменной болезни // Урология. – 2017. – № 3. – С. 5–8.
Гаджиев Н.К. Метафилактика мочекаменной болезни: новый взгляд, современный подход, мобильная реализация // Урология. – 2017. – № 1. – С. 124–129.
Голованов С.А., Дрожжева В.В. Кристаллообразующая активность мочи при оксалатном уролитиазе // Экспериментальная и клиническая урология. – 2010. – № 2. – С. 24–29.
Дзеранов Н.К. Клинико-лабораторные показатели у пациентов с мочекаменной болезнью при наличии и отсутствии первичного гиперпаратиреоза // Урология. – 2013. – № 6. – С. 14–18.
Жариков А.Ю. Механизмы формирования кристаллов при оксалатном нефролитиазе // Нефрология. – 2009. – № 4. – С. 37–50.
Кайдашев И.П. Эволюция понятия «метаболический синдром» и его современное значение // Укр. мед. часопис. – 2012. – №2 (88). – С. 12–14.
Пасечников С.П., Сайдакова Н.О., Старцева Л.М. Сечокам’яна хвороба в аспекті госпіта-лізованої захворюваності // Урологія. – 2009. – № 3. – С. 5–16.
Черненко В.В., Желтовская Н.И., Штильвасер Л.М. Современные подходы к про- и метафилактике мочекаменной болезни // Врачебное сословие. – 2007. – № 3. – С. 20–23.
Park S, Pearle MS. Pathophysiology and management of calcium stouns. Urol Clin N Am. 2007;31:323–334.
Wein A. Campbell’s Urology // Philadelphia: Elsevier, 2008. – 1411 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стаття повинна мати візу керівника та офіційне направлення від установи, з якої виходить стаття (з круглою печаткою), і вказівкою, чи є стаття дисертаційною, а також у довільній формі на окремому аркуші - відомості про авторів (прізвище, ім’я, по батькові, посада, вчений ступінь, місце роботи, адреса, контактні телефони, E-mail).
Стаття повина бути підписана всіма авторами, які укладають з редакцією договір пропередачу авторських прав (заповнюється на кожного автора окремо з оригінальним підписом). За таких умов редакція має право на її публікацію та розміщення на сайті видавництва.
