Оцінка ефективності ударно-хвильової терапії у хворих на хронічний абактеріальний простатит / синдром хронічного тазового болю
DOI:
https://doi.org/10.26641/2307-5279.24.2.2020.208804Ключові слова:
хронічний абактеріальний простатит, синдром незапального хронічного тазового болю, екстракорпоральна ударно-хвильова терапія, ендотеліальна дисфункціяАнотація
Хронічний простатит є найбільш поширеним урологічним захворюванням серед чоловіків працездатного віку (до 50 років), а характерні для нього симптоми є частою (до 8% випадків) причиною звернення за урологічної допомогою. Поширеність хронічного простатиту в чоловічій популяції за даними різних авторів складає від 3 до 35%. Захворюваність простатитом в Україні становить близько 19% серед чоловічого населення у віці від 20 до 60 років. Єдиної універсальної успішної терапії хронічного простатиту на сьогоднішній день не існує. Особливо складним є ведення пацієнтів з незапальною формою хронічного тазового болю. У даній роботі проведена оцінка ефективності екстракорпоральної ударно-хвильової терапії (ЕУХТ) в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічним простатитом, з синдромом незапального хронічного тазового болю (СНХТБ), (NIH III В). Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 43 хворих на хронічний простатит абактеріальний, з синдромом незапального хронічного тазового болю (СНХТБ) / (CP / CPPS- (NIH III B)), з тривалим рецидивуючим перебігом захворювання, який важко піддавалася традиційної терапії. Середній вік пацієнтів склав 37,4 ± 8,1 років; тривалість захворювання від 3 до 7 років (в середньому 5,4 ± 2,3 року). Стан гемодинаміки в передміхуровій залозі (ПЗ) оцінювали за допомогою ТРУЗД в режимі кольорового допплерівського картування з визначенням пікової систолічної швидкості (см/с), діастолічної швидкості (см/с) і середньої лінійної швидкості кровотоку (см / с). Також визначали об'ємний кровотік (л/хв.), пульсаційний індекс (ум.од.), індекс резистентності (ум.од), діаметр судин (см) та щільність судинного сплетення (судин/см²). Ендотеліальну функцію оцінювали за концентрацією в сироватці крові ендотеліну-1 (ЕТ-1) шляхом імуноферментного аналізу. Отримані вихідні дані стану кровотоку в ПЗ та концентрації ЕТ-1 в сироватці крові хворих були порівняні з відповідними середніми даними в групі 25 практично здорових чоловіків. Також проводили анкетування пацієнтів згідно міжнародної системи оцінки симптомів за допомогою опитувальника «Індекс симптомів хронічного простатиту» (NIH-CPSI, 1999). Пацієнти рандомізовані на дві групи. Перша група, 20 пацієнтів, отримувала стандартну терапію на протязі місяця - нестероїдні протизапальні препарати, альфа-адреноблокатори, антидепресанти або протиепілептичні засоби. Другій групі, 23 пацієнтам, на тлі стандартної терапії проведений курс ЕУХТ. Сеанси ЕУХТ проводилися двічі на тиждень протягом місяця (вісім процедур), з додатковим призначенням L-аргініну в сиропі per os по 15 мл 2 рази на добу - 30 днів. Проведено оцінка в обох групах пацієнтів динаміки симптомів, даних кровотоку в ПЗ та стану функції ендотелію судин відразу після курсу і через 3 і 6 місяців після проведеного лікування. Результати. У хворих з СНХТБ, під час допплерівського кольорового картування спостерігалося збіднення судинного малюнка із зменшенням діаметру судин і в свою чергу щільності судинного сплетення більше ніж в два рази, з вираженим зменшенням об'ємного кровотоку в передміхуровій залозі. Також відзначено значне зниження пікової систолічної, діастолічної і середньої лінійної швидкості, з підвищенням показників пульсаційного індексу та індексу резистентності. Спостерігалося також підвищення середнього показника концентрації ендотеліну-1 в сироватці крові, більше ніж у три рази, що вказує на прояви ендотеліальної дисфункції у хворих з СНХТБ. У пацієнтів, яким на фоні стандартної терапії проведено курс ЕУХТ, з додатковим призначенням L-аргініну показники гемодинаміки в ПЗ суттєво змінювалися. Спостерігалося значне підвищення пікових лінійних швидкостей кровотоку в судинах, із збільшенням діаметру судин та щільності судинного сплетення, із значним зниженням пульсаційного індексу та індексу резистентності. Сумарне відносне покращення показників васкуляризації після лікування склало 32,4%, через 3 і 6 міс відповідно - 45,1% і 39,2%., із збільшенням об'ємного кровотоку більш як в чотири рази. Тоді як в групі пацієнтів, які отримували тільки базову терапію показники гемодинаміки в ПЗ після лікування змінилися незначно і збереглися на тому ж рівні і через 3 місяці після лікування, а через 6 місяців після лікування, ці значення повернулися практично до вихідних даних. Сумарне відносне поліпшення гемодинаміки ПЗ в цій групі пацієнтів після лікування склало 14,1%, і через 3 і 6 міс відповідно 14,4% і 5,9%. У пацієнтів які отримували стандартну терапію концентрація ендотеліну-1 в сироватці крові знизилася достовірно після лікування на 21,2%, через 3 міс на 26,4%, а через 6 міс тільки на 9,4% без достовірної різниці з показником до лікування (p > 0,05). Тоді як в групі пацієнтів, які додатково отримували L-аргінін, концентрація в сироватці крові ендотеліну-1 знизилася після лікування на 44,1%, через 3 міс на 56,3%, зі збереженням після 6 міс на рівні 53,2% нижче показника до лікування (p <0,05). При анкетуванні пацієнтів I групи, які отримували базову терапію, сума балів по NIH-CPSI після лікування знизилася на 35,8%, через 3 міс - на 44,6%, і через 6 міс була нижче на 28,4% показника до лікування з тенденцією до повернення симптоматики. Тоді як у пацієнтів II групи, сумарний бал по NIH-CPSI знизився після лікування на 52,3%, через 3 міс - на 64,8% і через 6 міс зберігався на рівні 62,2% нижче показника до лікування із збереженням стійкого клінічного ефекту. Висновки. 1. За даними допплерівського картування передміхурової залози у хворих з СНХТБ виявлені значні порушення гемодинаміки, які корелюють з клінічними проявами. 2. Підвищення концентрації ендотеліну-1 в сироватці крові пацієнтів свідчить про прояви ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з СНХТБ. 3. За отриманими даними можна висунути гіпотезу про хронічну ішемічну хворобу передміхурової залози, як причину незапальної форми хронічного абактеріального простатиту. 4.Використання екстракорпоральної ударно-хвильової терапії з додатковим призначенням L- аргініну на тлі стандартної терапії сприяє покращенюю гемодинаміки в передміхуровій залозі та функції ендотелію судин у пацієнтів з СНХТБ, із збереженням тривалого і стійкого клінічного ефекту.Посилання
Андрианов О.В., Петросян Г.Э., Великолуг К.А. Актуальные проблемы лечения и реабилитации больных с хроническим простатитом. Медико-социальная экспертиза и реабилитация. 2010. № 4. С. 44–47.
Горпинченко И.И., Спиридоненко В.В. Эффективность фитотерапии на фоне применения экстракорпоральной ударно-волновой терапии у лиц с хроническим калькулезным простатитом. Здоровье мужчины. 2017. № 2. С. 20–24.
Горпинченко И.И., Мигов В.Г., Билоголовская В.В. и др. Синдром хронической тазовой боли. Новая проблема – новое решение?. Здоровье мужчины. 2013. № 4. С. 35–42.
Литвинець Є.А. Ефективність супозиторіїв Дистрептаза у лікуванні хворих на хронічний абактеріальний простатит (синдром запального хронічного тазового болю, категорія IIIA). Здоровье мужчины. 2011. № 2. C. 86–88.
Литвинець Є.А., Костенко Л.В. Оцінка нових можливостей в діагностиці та контролі за лікуванням хворих на хронічний простатит. Актуальні питання сучасної урології, сексопатології, андрології: збірник праць міжрегіональної науково-практичної конференції (Яремче, 19–20 жовтня 2012 р.). Яремче, 2012. С. 65–69.
Литвинець Є.А., Хало О.Є. Структурно-функціональні особливості кровоносного русла та паренхіми передміхурової залози при хронічному простатиті. Клінічна анатомія та оперативна хірургія. 2011. Т. 10, № 2. С. 26–28.
Лоран О.Б., Валиев Е.И., Живов А.В. Хронический простатит – одна болезнь?. Урология. 2009. № 1. С. 70–75.
Коган М.И., Белоусов И.И., Болоцков А.С. Артериальный кровоток в простате при синдроме хронической тазовой боли (хроническом простатите). Урология. 2011. № 3. С. 22–28.
Пушкарь Д.Ю., Раснер П.И. Простатит. Русский медицинский журнал. 2013. № 18. С. 14–19.
Тюзиков И.А. Взаимосвязь системных факторов в патогенезе синдрома хронической тазовой боли у мужчин. Урология. 2012. № 6. С. 48–51.
Аляев Ю., Пшихачев А., Вашавский В. и др. Клинико-морфологические аспекты хронического простатита. Врач. 2010. № 6. С. 17–19.
Юнда И.Ф. Простаты. Киев, 1987.
Edwan G.M.All., Muheilan M.M., Atta O.N. Long term efficacy of extracorporeal scock ware therapy (ESWT) for treatment of refractory chronic abacterial prostatitis. Ann Med Surg. 2017. No. 14. P. 12–17.
Collins M.M., Stafford R.S., O’Leary M.P., Barry M.J. How common is prostatitis? A national survey of physician visits. J Urol. 1998. Vol. 159. P. 1224–1228.
Forrest J.B. Interstitial cystitis, chronic nonbacterial prostatis and chronic pelvic pain syndrome in men. The Journal of Urology. 2004. Vol. 172. P. 2561–2562.
Kaplan S.L., Volpe M., Te A.A. Prospective, 1-year trial using saw palmetto versus finasteride in the treatment of category III prostatitis. Jorn. Urol. 2004. Vol. 171. P. 284–288.
Lytvynets Ye.A., Sandurskyy A.P., Trishch V.I. Investigation of the Functional State of the Vascular Endothelium in Patients with Varios Forms of Chronic Prostatitis. British Journal of Science, Education and Culture. 2014. No. 1(5). P. 239–241.
Nickel J.C. Clinical evaluation of the patients pressing with prostitutes. Europ. Urol. 2003. Vol. 2. P. 11–14.
Nickel J.C. Prostatitis: diagnosis and classification. Curr Urol Rep. 2003. No. 4. Р. 259–260.
Nickel J.C., Patel M., Cameron M. Chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome: finding a way forward in the United Kingdom. Rev. Urol. 2008. Vol. 10, No. 2. P. 160–163.
Zimmermann R., Cumpanas A., Hoeltl L. et. al. Extracorporeal shock-ware therapy for treating chronic pelvic pain syndrome: a feasibility study and the first clinical results. Br. J Urol. 2008. Vol. 102. P. 976–980.
Zimmermann R., Cumpanas A., Miclea F. et. al. Extracorporeal shock-ware therapy for treating chronic pelvic pain syndrome in males: a randomized, double-blind, plazebo-controlled study. Eur. Urol. 2009. Vol. 56. P. 418–424.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стаття повинна мати візу керівника та офіційне направлення від установи, з якої виходить стаття (з круглою печаткою), і вказівкою, чи є стаття дисертаційною, а також у довільній формі на окремому аркуші - відомості про авторів (прізвище, ім’я, по батькові, посада, вчений ступінь, місце роботи, адреса, контактні телефони, E-mail).
Стаття повина бути підписана всіма авторами, які укладають з редакцією договір пропередачу авторських прав (заповнюється на кожного автора окремо з оригінальним підписом). За таких умов редакція має право на її публікацію та розміщення на сайті видавництва.