Оцінка ефективності ударно-хвильової терапії у хворих на хронічний абактеріальний простатит / синдром хронічного тазового болю

Анотація

Хронічний простатит є найбільш поширеним урологічним захворюванням серед чоловіків працездатного віку (до 50 років), а характерні для нього симптоми є частою (до 8% випадків) причиною звернення за урологічної допомогою. Поширеність хронічного простатиту в чоловічій популяції за даними різних авторів складає від 3 до 35%. Захворюваність простатитом в Україні становить близько 19% серед чоловічого населення у віці від 20 до 60 років. Єдиної універсальної успішної терапії хронічного простатиту на сьогоднішній день не існує. Особливо складним є ведення пацієнтів з незапальною формою хронічного тазового болю. У даній роботі проведена оцінка ефективності екстракорпоральної ударно-хвильової терапії (ЕУХТ) в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічним простатитом, з синдромом незапального хронічного тазового болю (СНХТБ), (NIH III В). Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 43 хворих на хронічний простатит абактеріальний, з синдромом незапального хронічного тазового болю (СНХТБ) / (CP / CPPS- (NIH III B)), з тривалим рецидивуючим перебігом захворювання, який важко піддавалася традиційної терапії. Середній вік пацієнтів склав 37,4 ± 8,1 років; тривалість захворювання від 3 до 7 років (в середньому 5,4 ± 2,3 року). Стан гемодинаміки в передміхуровій залозі (ПЗ) оцінювали за допомогою ТРУЗД в режимі кольорового допплерівського картування з визначенням пікової систолічної швидкості (см/с), діастолічної швидкості (см/с) і середньої лінійної швидкості кровотоку (см / с). Також визначали об'ємний кровотік (л/хв.), пульсаційний індекс (ум.од.), індекс резистентності (ум.од), діаметр судин (см) та щільність судинного сплетення (судин/см²). Ендотеліальну функцію оцінювали за концентрацією в сироватці крові ендотеліну-1 (ЕТ-1) шляхом імуноферментного аналізу. Отримані вихідні дані стану кровотоку в ПЗ та концентрації ЕТ-1 в сироватці крові хворих були порівняні з відповідними середніми даними в групі 25 практично здорових чоловіків. Також проводили анкетування пацієнтів згідно міжнародної системи оцінки симптомів за допомогою опитувальника «Індекс симптомів хронічного простатиту» (NIH-CPSI, 1999). Пацієнти рандомізовані на дві групи. Перша група, 20 пацієнтів, отримувала стандартну терапію на протязі місяця - нестероїдні протизапальні препарати, альфа-адреноблокатори, антидепресанти або протиепілептичні засоби. Другій групі, 23 пацієнтам, на тлі стандартної терапії проведений курс ЕУХТ. Сеанси ЕУХТ проводилися двічі на тиждень протягом місяця (вісім процедур), з додатковим призначенням L-аргініну в сиропі per os по 15 мл 2 рази на добу - 30 днів. Проведено оцінка в обох групах пацієнтів динаміки симптомів, даних кровотоку в ПЗ та стану функції ендотелію судин відразу після курсу і через 3 і 6 місяців після проведеного лікування. Результати. У хворих з СНХТБ, під час допплерівського кольорового картування спостерігалося збіднення судинного малюнка із зменшенням діаметру судин і в свою чергу щільності судинного сплетення більше ніж в два рази, з вираженим зменшенням об'ємного кровотоку в передміхуровій залозі. Також відзначено значне зниження пікової систолічної, діастолічної і середньої лінійної швидкості, з підвищенням показників пульсаційного індексу та індексу резистентності. Спостерігалося також підвищення середнього показника концентрації ендотеліну-1 в сироватці крові, більше ніж у три рази, що вказує на прояви ендотеліальної дисфункції у хворих з СНХТБ. У пацієнтів, яким на фоні стандартної терапії проведено курс ЕУХТ, з додатковим призначенням L-аргініну показники гемодинаміки в ПЗ суттєво змінювалися. Спостерігалося значне підвищення пікових лінійних швидкостей кровотоку в судинах, із збільшенням діаметру судин та щільності судинного сплетення, із значним зниженням пульсаційного індексу та індексу резистентності. Сумарне відносне покращення показників васкуляризації після лікування склало 32,4%, через 3 і 6 міс відповідно - 45,1% і 39,2%., із збільшенням об'ємного кровотоку більш як в чотири рази. Тоді як в групі пацієнтів, які отримували тільки базову терапію показники гемодинаміки в ПЗ після лікування змінилися незначно і збереглися на тому ж рівні і через 3 місяці після лікування, а через 6 місяців після лікування, ці значення повернулися практично до вихідних даних. Сумарне відносне поліпшення гемодинаміки ПЗ в цій групі пацієнтів після лікування склало 14,1%, і через 3 і 6 міс відповідно 14,4% і 5,9%. У пацієнтів які отримували стандартну терапію концентрація ендотеліну-1 в сироватці крові знизилася достовірно після лікування на 21,2%, через 3 міс на 26,4%, а через 6 міс тільки на 9,4% без достовірної різниці з показником до лікування (p > 0,05). Тоді як в групі пацієнтів, які додатково отримували L-аргінін, концентрація в сироватці крові ендотеліну-1 знизилася після лікування на 44,1%, через 3 міс на 56,3%, зі збереженням після 6 міс на рівні 53,2% нижче показника до лікування (p <0,05). При анкетуванні пацієнтів I групи, які отримували базову терапію, сума балів по NIH-CPSI після лікування знизилася на 35,8%, через 3 міс - на 44,6%, і через 6 міс була нижче на 28,4% показника до лікування з тенденцією до повернення симптоматики. Тоді як у пацієнтів II групи, сумарний бал по NIH-CPSI знизився після лікування на 52,3%, через 3 міс - на 64,8% і через 6 міс зберігався на рівні 62,2% нижче показника до лікування із збереженням стійкого клінічного ефекту. Висновки. 1. За даними допплерівського картування передміхурової залози у хворих з СНХТБ виявлені значні порушення гемодинаміки, які корелюють з клінічними проявами. 2. Підвищення концентрації ендотеліну-1 в сироватці крові пацієнтів свідчить про прояви ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з СНХТБ. 3. За отриманими даними можна висунути гіпотезу про хронічну ішемічну хворобу передміхурової залози, як причину незапальної форми хронічного абактеріального простатиту. 4.Використання екстракорпоральної ударно-хвильової терапії з додатковим призначенням L- аргініну на тлі стандартної терапії сприяє покращенюю гемодинаміки в передміхуровій залозі та функції ендотелію судин у пацієнтів з СНХТБ, із збереженням тривалого і стійкого клінічного ефекту.