НАПРЯМИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇ СФЕРИ ВИРОБНИЦТВА

Автор(и)

  • Л. Г. Шафієва Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31498/2225-6725.30.2015.74186

Ключові слова:

інноваційний розвиток, інноваційна стратегія, виробничі потужності, технічний рівень підприємства, модель розвитку

Анотація

В статті досліджено необхідність застосування стратегій інноваційного розвитку підприємств плодово-ягідної сфери виробництва. Визначено, що для досягнення цілей підприємства слід планувати різні форми інноваційної діяльності, тобто інноваційних напрямів і правил дії підприємства, або сама мета стратегії має інноваційний характер Якщо при цьому використовуються інвестиційні ресурси, то тоді стратегія може бути віднесена і до типу інвестиційних. Доведено, що стратегії інноваційного розвитку ресурсів це стратегії розвитку виробничих потужностей, у тому числі розвитку виробничого апарату, трудових і фінансових ресурсів і тому подібне. Стратегії третього напряму відображають наслідки реалізації стратегій підприємства для довкілля, суспільства, для міжнародних відносин. Стратегії підприємства до певної міри можуть містити такі складові, внаслідок яких досягається соціальний, екологічний і інші ефекти. Визначено набір показників оцінки ефективності впровадження таких стратегій. розроблено методичні положення щодо впровадження стратегій інноваційного розвитку виробничих потужностей. Визначено, що інноваційна стратегія розвитку виробничих потужностей повинна полягати в отриманні найкращих економічних результатів, тобто максимальній ефективності в умовах непостійного зовнішнього середовища і відповідно до динамічної виробничої системи. Ця нова стратегія інноваційного розвитку виробничих потужностей може бути названа стратегією максимальної економічної ефективності функціонування динамічної системи виробничих потужностей. Доведено, що сучасному етапу розвитку економіки повинні відповідати стратегія-програма інноваційно-організаційного розвитку, а не стратегія, що складається з набору окремих заходів. Такою програмою може бути пропорційний інноваційний розвиток потужностей.

Посилання

  1. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління: монографія / А.В. Гриньов. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. – 305 с.
  2. Інноваційний розвиток промисловості України / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Герчан та ін.; під ред. О. І. Волкова, М. П. Денисенко. – К. : КНТ, 2006. – 648 с.
  3. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко. – К.: Знання України, 2002. – 336с.
  4. Карпунь І.Н. Інноваційний розвиток суб’єктів господарювання: методологія формування, механізми реалізації: [монографія] / І. Н. Карпунь, М. С. Хом’як. – Львів: Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола, 2009. – 432 с.
  5. Майкл Л. Джордж. Стремительные инновации / Л. Джордж Майкл, Воркс Джеймс, Вотсон-Хемфилл Кимберли; пер. с англ. – К.: «Companion Group», 2006. – 350 с.
  6. Павленко І.А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України: монографія / І.А. Павленко. – К.: КНЕУ, 2007. – 248 с.
  7. Рогоза М. Є. Стратегічний інноваційний розвиток підприємств: моделі та механізми : монографія / М.Є. Рогоза, К.Ю. Вергал. – Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. – 136 с.
  8. Цiпуринда В. Теоретичнi аспекти формування iнновацiйного механізму управління підприємством / В. Цiпуринда // Вiсник Київського національного торговельно-економiчного унiверситету. – 2007. – № 1. – С. 87-93.
  9. Jonston, Robert E. The power of strategy innovation: a new way of linking creativity and strategic planning to discover great business opportunities / Robert E. Johnston, Jr., J. Douglas Bate. – N.Y. : AMACOM, 2003. – 286 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-09-03

Як цитувати

Шафієва, Л. Г. (2015). НАПРЯМИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇ СФЕРИ ВИРОБНИЦТВА. Вісник Приазовського Державного Технічного Університету. Серія: Економічні науки, (30), 184–190. https://doi.org/10.31498/2225-6725.30.2015.74186