ПАРИЗЬКІ "HÔTEL PARTICULIER" ЯК ОСЕРЕДКИ КОНЦЕРТУВАННЯ У XVIII СТ.
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2015.138390Ключові слова:
hôtel particulier, стиль рококо, аристократичний салон, меценати, концерти, артисти-віртуозиАнотація
У статті розкривається світське концертне життя у невеликих міських особняках – паризьких "hôtel particulier". Підкреслюються особливості їх архітектури та інтер’єру з овальними формами салонів та декоративним розписом у стилі рококо. Представлено історичні дані про приватне життя власників знаменитих паризьких салонів XVIII ст. Високопоставлені особи та аристократи, багаті буржуа та меценати збирали у себе видатних французьких та іноземних діячів, поетів, музикантів та артистів. Впливові, освічені та найчарівніші жінки виступали натхненницями і організаторами салонного музикування, тим самим відіграли значну роль у професіоналізації концертного життя. У таких салонах відбувалися концерти, в яких відомі музиканти-виконавці виступали як композитори, капельмейстери та керівників вечорів; вони стали осередками розвитку віртуозного концертного виконавства, нових інструментальних та оркестрових творів, таких як симфонія, соната, концерт тощо.##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.