ПАРИЗЬКІ "HÔTEL PARTICULIER" ЯК ОСЕРЕДКИ КОНЦЕРТУВАННЯ У XVIII СТ.
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2015.138390Ключові слова:
hôtel particulier, стиль рококо, аристократичний салон, меценати, концерти, артисти-віртуозиАнотація
У статті розкривається світське концертне життя у невеликих міських особняках – паризьких "hôtel particulier". Підкреслюються особливості їх архітектури та інтер’єру з овальними формами салонів та декоративним розписом у стилі рококо. Представлено історичні дані про приватне життя власників знаменитих паризьких салонів XVIII ст. Високопоставлені особи та аристократи, багаті буржуа та меценати збирали у себе видатних французьких та іноземних діячів, поетів, музикантів та артистів. Впливові, освічені та найчарівніші жінки виступали натхненницями і організаторами салонного музикування, тим самим відіграли значну роль у професіоналізації концертного життя. У таких салонах відбувалися концерти, в яких відомі музиканти-виконавці виступали як композитори, капельмейстери та керівників вечорів; вони стали осередками розвитку віртуозного концертного виконавства, нових інструментальних та оркестрових творів, таких як симфонія, соната, концерт тощо.##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.