МЕДІАБЕЗПЕКА ОСОБИСТОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ОСВІТНЯ ПРОБЛЕМА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2015.138413Ключові слова:
медіа, медіа-реальність, безпека, освіта, особистістьАнотація
Стаття присвячена проблемі психологічної безпеки особистості у полі впливу сучасних медіа. Наголошується, що засоби масової комунікації нині формують різновид "вторинної" реальності – так звану медіа-реальність, а створена ними медіа-картина світу стає продуктом соціального маніпулювання психологією масової аудиторії. Запропоноване авторське визначення медіабезпеки особистості. Акцентовано, що на нинішньому етапі "впливовості" медіа педагогічна практика повинна враховувати конкретні умови і протиріччя соціального середовища, соціальних відносин, місця, ролі діяльності людини у конкретному соціально-історичному середовищі, тобто бути соціально орієнтованою. Запропоновано введення соціокомунікативної складової у зміст вищої освіти, зокрема наскрізного курсу "Медіабезпека особистості".##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.