ІСПАНСЬКІ ТА УКРАЇНСЬКІ ЕТНОМАРКОВАНІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ В ПЕРІОДИЧНІЙ ПРЕСІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138505Ключові слова:
фразеологічна одиниця, етномаркований компонент, фонові знання, образ-еталон, фразеологічний інтернаціоналізмАнотація
Мета статті. У статті розглядаються іспанські та українські етномарковані фразеологізми в періодичній пресі. Автор визначає їх інформаційно-комунікативні особливості, а також образно-експресивні можливості використання в періодичній пресі. Особливості методології дослідження полягають в тому, що для досягнення мети автором використовувалися загальні та спеціальні лінгвістичні методи, зокрема: синтезу, аналізу, етнонаціональний, лінгвогенетичний, описовий, порівняльний, комплексно-процесуальний. Використання комплексної методо-логії дало можливість розглянути етномарковані фразеологічні одиниці в прагматиці публіцистичного тексту: їх використання сприяє створенню специфічної газетної образності і експресивності за допомогою включення в процес аргументації, культурної та соціальної орієнтації. Зроблено висновки, що лінгвістичне значення фразео-логізмів в якості носіїв етноспецифічного змісту тексту визначається рівнем їх ідіоматичності. У процесі міжкуль-турної комунікації фразеологічні одиниці з культурним компонентом є джерелом додаткової інформації, що робить процес взаємного спілкування більш важким, тому що інформація, що міститься в цих одиницях, не завжди доступна для розуміння представникам інших культур. Водночас розширення сфери міжкультурної комунікації сприяє інтернаціоналізації фразеологічних одиниць, а отже, конвергенції і діалогу культур.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
