ВТІЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В ТВОРАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДРАМАТУРГІЇ НА УКРАЇНСЬКІЙ СЦЕНІ: 60-80-ті роки ХХ століття (Частина ІІ)

Анотація

Мета роботи – дослідити участь українських театрів у суспільно-політичному житті, показати їхню позицію у висвітленні найбільш важливих моментів історії країни і соціальних проблем 60-80-х років ХХ століття. Методологія дослідження полягає у використанні компаративного, історико-логічного методів. У розв’язанні поставлених завдань автор керується принципами об’єктивності та історизму. Світогляд автора формувався на творах Т. Шевченка, М. Гоголя, П. Куліша, М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки, корифеїв українського театру. Він використовував принципи, вироблені у працях В. Вернадського, П. Флоренського, Л. Гумільова та інших видатних вчених, а також зважав на здобутки соціології та українознавства, в тому числі на праці, створені у діаспорі (О. Субтельного і А. Камінського). Вказаний методологічний підхід і наукові принципи видатних мислителів та майстрів сцени дали змогу автору обґрун- тувати свої погляди на формулювання проблеми. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона, як розділ першого в українському театрознавстві історичного дослідження проблеми сценічного втілення інонаціональної драматургії на українській сцені, проведеного автором на початку 90-х років ХХ століття, аналізує одну з найбільш важливих проблем, які виникали перед українськими майстрами сцени – втілення національного характеру персо- нажа. Висновки. У статті показано, як, ставлячи твори інонаціональної драматургії, українські театри цілком пра- вомірно використовували різні принципи сценічної передачі національного характеру і національної специфіки, за- глиблюючись в естетичний світ різних національних культур, збагачуючи власне мистецтво.