Стиль виконавської інтерпретації як предмет музикознавчого дослідження

Анотація

Мета дослідження – створення авторської типології стилів фортепіанно-виконавської інтерпретації. Після дефінітивного аналізу стилю виконавської інтерпретації, здійсненому на основі праць Б.Яворського, О. Алексеєва, Ю. Капустіна, Г. Когана, Ю. Кочнєва, Є. ібермана, К.-А. Мартінсена, Г. Орлова, Я. Мільштейна, С. Скребкова, В. Холопової, Т. Чередниченко та інших учених, запропоновано власну типологію, що спирається на уявлення про стійкі стильові ознаки у площинах специфіки виконавського мислення, способу представлення композиторського стилю та характеру виконавського звучання. Методологія дослідження базується на системному підході та модифікованим відповідно до специфіки предмета методах, в яких поєднуються естетичний і музично- текстологічний підходи, зокрема аналітико-синтетичної обробки (при опрацюванні теоретичних джерел з проблем фортепіанно-виконавської інтерпретації); порівняльно-історичний (для виявлення специфіки прояву різноманітних стильових епох у фортепіанному виконавстві); історико-стилістичний (при дослідженні специфіки композиторсько- го і виконавського стилю у певний історичний період). Використані методи пройшли апробацію шляхом текстоло- гічного аналізу та семантичного узагальнення. Наукова новизна статті полягає у поясненні феномена виконавсь- кої інтерпретації, його триєдності (стилю композитора, його розуміння інтерпретатором та опредметнення процесів музичного-виконавського мислення) і створенні власної типології, куди входять риторизований, раціона- лізований, емоціоналізований та сенсуалізований стилі фортепіанно-виконавської інтерпретації. Висновки. У створенні власної стильової типології фортепіанно-виконавської інтерпретації базисними виступили епохальні композиторські стилі – бароковий, класичний, романтичний, імпресіоністичний. У визначенні типів стильової інтерпретації окреслені поняття вказують на об’єктивний аспект виконавського процесу. В умовах панування певно- го стилю складалися і відповідні типи виконавської інтерпретації – риторизований, раціоналізований, емоціоналі- зований і сенсуалізований, що відображають суб’єктивний аспект інтерпретації. Отже, у назві виконавського стилю підкреслюється домінуючий спосіб представлення композиторського стилю. Головними ознаками риторизованого виконавського стилю стають суб’єктивно-філософічний спосіб представлення композиторського стилю, афектність як спосіб виконавського мислення та наближений до звучання барокових інструментів і камерного ор- кестру характер фортепіанного звучання. Способом представлення композиторського задуму в раціоналізовано- му стилі стає раціоналізовано-філософічний, а способом виконавського мислення – логічність. Емоціоналізований (інтерактивний) фортепіанно-виконавський стиль демонструє об’єктивно-артистичний спосіб представлення композиторського стилю та вирізняється оркестровістю фортепіанного звучання. Сенсуалізований фортепіанно- виконавський стиль характеризується суб’єктивно-мрійливим способом представлення композиторського стилю, чуттєвістю як способом виконавського мислення і прагненням до звукопису в фортепіанному звучанні.