КОНКУРСНИЙ ВІДЕНСЬКИЙ ВАЛЬС: СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТЕХНІКИ ВИКОНАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2017.138647Ключові слова:
бальна хореографія, конкурсний танець, Віденський вальс, техніка виконання, базові фігури та фігури підвищеного рівня складностіАнотація
Мета роботи – проаналізувати специфіку становлення Віденського вальсу як конкурсного спортивного танцю, що пов’язано з процесами стандартизації. Методологія дослідження ґрунтується на методах історичної та теоретичної реконструкції, описово-аналітичного дослідження. Наукова новизна полягає у розкритті специфіки стандартизації та ста- новлення техніки виконання конкурсного Віденського вальсу. Висновки. На підставі методичних вимог і матеріалів "Між- народної асоціації вчителів танцю" (IDTA), "Імперського товариства вчителів танцю" (ISTD) та "Всесвітньої федерації тан- цювального спорту" (WDSF) розглянуто базові фігури та фігури підвищеного рівня складності у Віденському вальсі. Доведено, що теоретичний розгляд даних фігур є важливою умовою розуміння деталізації технологічних компонентів танцю та збалансованої координації під час їх використання, що, у свою чергу, є умовою професійного виконання.##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.