СИНЕСТЕЗІЯ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА СКЛАДОВА КОМПОЗИТОРСЬКОГО МИСЛЕННЯ ЛЕСІ ДИЧКО

Автор(и)

  • Eugeniya Pakhomova аспірантка Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2017.138656

Ключові слова:

синестезія, кольоровий слух, синопсія, синтез, метафора, асоціація, екфразис, гіпертекст

Анотація

Мета дослідження. Стаття присвячена проблемам "синестезії" як феномену сприйняття та усвідомлення реальності творчою особистістю (та її окремого випадку "синопсії") на прикладі творчості сучасної української компо- зиторки Лесі Дичко. Методологія. Дослідження здійснюється завдяки залученню компаративного, аналітичного, індуктивного методів. Даний підхід дає змогу розглянути явище синестезії у контексті світової та національної музи- чної культури, окреслити "індивідуальне" та "загальне" у семантиці творчості музикантів-синестетів, створити "шаб- лон" підходу до аналізу творчості композиторів, котрим притаманний кольоровий слух. Наукова новизна полягає у відкритті нового пласту, своєрідного підтексту в творчості окремих композиторів (символіка музичних елементів, семантичні коди), що веде до глибокого розуміння і як наслідок – до більш достовірної реалізації композиторського задуму митцем-інтерпретатором. Висновки. Феномен синестезії є одним з найбільш дискусійних, але перспективних "предметів дослідження" у культурології та музикознавстві. Синестетичний спосіб сприйняття реальності композиторами стає причиною створення особливих концептуальних творів, в яких поза музичним текстом існує візуальний підтекст. Ідентифікація виконавцем семіотичної системи, закладеної у творі, призводить до пошуку нових підходів до інтерпретації, трансформації виконавських цілей та засобів дії на свідомість слухача.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-11-10

Номер

№ 2 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.