Витоки "Бергамаської сюїти" К. Дебюссі: до історії створення та загальна характеристика
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2017.138659Ключові слова:
Дебюссі, сюїта, "Бергамаська сюїта", бергамаска, Бергамо, танецьАнотація
Мета дослідження. Дослідження пов'язане з пошуком витоків назви і основних особливостей "Бергамаської сюїти" Клода Дебюссі: про історію міста Бергамо і його культури; про танець бергамаска – його зародження, поширення. Методологія дослідження полягає в застосуванні системного, історичного, діалектичного та компа- ративного методів. Зазначений методологічний підхід дає змогу розглянути танець бергамаска, який використо- вується у творах композиторів різних епох і країн, а також проаналізувати витоки створення "Бергамаської сюїти" К. Дебюссі і зіставити її з симфонічною сюїтою Г. Форе "Маски і Бергамаски". Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про полісемію жанру сюїти; про сюїту як циклічну музичну форму, що має різне образне тлу- мачення; про специфічні особливості програмної сюїти. Висновки. Бергамаска як музичний твір самих різних жа- нрів та бергамаська тема зустрічається у багатьох композиторів. Розгляд історичних варіантів існування сюїти свідчить про її значну еволюцію. Відзначено переосмислення сюїти як жанру в творчості К. Дебюссі і Г. Форе. Загальна назва фортепіанного твору "Бергамаська сюїта" К. Дебюссі говорить про його танцювально-жанрові риси: композитор відтворив образ бергамаського танцю, розгорнувши його в невелику циклічну композицію сюїти з чо- тирьох частин, чиї розміри утворюють концентричну форму. Композитор простягає жанрові і інтонаційні сполучні нитки упродовж всього твору. Так п'єси циклу тематично перегукуються між собою.##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.