Капричіо як поняття та явище

Автор(и)

  • Tiantian Zhang асистент-стажист кафедри спеціального фортепіано Одеської національної музич- ної академії ім. А. В. Нежданової, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2017.138662

Ключові слова:

капричіо, капричо, каприз, примха, примхливість, фантазія, різні види мистецтв, жанри

Анотація

Мета роботи. Дослідження пов'язане з пошуком суті й походження поняття та явища "капричіо" у різних видах мистецтва: живопису, літературі, кіно, музиці. Методологія дослідження полягає у застосуванні етимологі- чного, історичного і компаративного методів. Зазначений методологічний підхід дає змогу проаналізувати поняття "капричіо" в енциклопедіях, різних енциклопедичних джерелах, словниках і музикознавчих працях. Жанрове озна- чення капричіо в музиці відоме з XVI століття, однак твердого його визначення не існує. Розгляд історичних варі- антів існування жанру свідчить про те, що поступово поняття "капричіо" поширилося і стало використовуватися в різних музичних жанрах: від окремих п'єс до опер, зберігаючи при цьому своє змістовне навантаження. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про поняття та явище "капричіо". Пропонується власне визначен- ня жанру капричіо, який з'явився багато століть тому, відноситься до різних видів мистецтв і постійно змінюється, вбираючи все нові і нові жанрові властивості. Висновки. Капричіо (сарrіссіо) або каприз (сарrісе) являє собою невелику, "примхливу", суперечливу за характером, швидку, віртуозну інструментальну п'єсу (для інструмента- соло або оркестру), часто програмного змісту (прихованого або явного), зазвичай досить вільну за формою; наси- чену несподіваними (гармонійними, ритмічними, фактурними, змістовними) зворотами й порівняннями з можли- вим гострим, пікантним ритмом, що синтезує різні жанрові ознаки.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-11-10

Номер

№ 2 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.