Капричіо як поняття та явище

Автор(и)

  • Tiantian Zhang асистент-стажист кафедри спеціального фортепіано Одеської національної музич- ної академії ім. А. В. Нежданової, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2017.138662

Ключові слова:

капричіо, капричо, каприз, примха, примхливість, фантазія, різні види мистецтв, жанри

Анотація

Мета роботи. Дослідження пов'язане з пошуком суті й походження поняття та явища "капричіо" у різних видах мистецтва: живопису, літературі, кіно, музиці. Методологія дослідження полягає у застосуванні етимологі- чного, історичного і компаративного методів. Зазначений методологічний підхід дає змогу проаналізувати поняття "капричіо" в енциклопедіях, різних енциклопедичних джерелах, словниках і музикознавчих працях. Жанрове озна- чення капричіо в музиці відоме з XVI століття, однак твердого його визначення не існує. Розгляд історичних варі- антів існування жанру свідчить про те, що поступово поняття "капричіо" поширилося і стало використовуватися в різних музичних жанрах: від окремих п'єс до опер, зберігаючи при цьому своє змістовне навантаження. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про поняття та явище "капричіо". Пропонується власне визначен- ня жанру капричіо, який з'явився багато століть тому, відноситься до різних видів мистецтв і постійно змінюється, вбираючи все нові і нові жанрові властивості. Висновки. Капричіо (сарrіссіо) або каприз (сарrісе) являє собою невелику, "примхливу", суперечливу за характером, швидку, віртуозну інструментальну п'єсу (для інструмента- соло або оркестру), часто програмного змісту (прихованого або явного), зазвичай досить вільну за формою; наси- чену несподіваними (гармонійними, ритмічними, фактурними, змістовними) зворотами й порівняннями з можли- вим гострим, пікантним ритмом, що синтезує різні жанрові ознаки.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-11-10

Номер

№ 2 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.