МІФОПОЕТИКА ЯК КУЛЬТУРНИЙ ТОПОС ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

Автор(и)

  • Ruslana Demchuk кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри культурології Національного університету "Києво-Могилянська академія", Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2017.138676

Ключові слова:

міф, міфопоетика, топос, метод, культура

Анотація

Мета дослідження. Стаття присвячена міфопоетиці як способу конкретизації та оприлюднення міфу. Мето- дологія. Концепт "міфопоетика" аналізується у контексті дискурсу та методології культури. У дослідженні використано аналітико-порівняльний (у тлумаченні феномена та форм репрезентації міфу), типологічний (для виявлення спільного та відмінного у міфологічних формах та практиках) методи. Метод моделювання застосовано у сфері актуалізації мі- фологічного, а метод теоретичного узагальнення – для підведення підсумків дослідження. Наукова новизна полягає у дослідженні різноманітних ракурсів термінологічного поняття "міфопоетика" та розширенні сфери його застосування, зокрема у візуальній і політичній культурі. Висновки. Міфопоетика – специфічний культурний топос, творча система та метафорична конструкція, властива всім сферам/формам культури. Міфопоетика є легітимним культурологічним тер- міном та методом (як інтертекстуальним, так і контекстуальним), що впорядковує дійсність та освоює культурні епохи з метою дослідження їх рецепції, трансформації та розвитку, аналізує їх функції у створенні цілісної картини світу, репре- зентованої у текстах, символах, образах – вербальних, пластичних, візуальних.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-05

Номер

№ 3 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.