Поетичний символізм у музичній спадщині М. Мясковського

Автор(и)

  • Anton Trofimov

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2017.138848

Ключові слова:

М. Мясковський, символізм, імпресіонізм, поетичний символізм, камерно-вокальна творчість, романс.

Анотація

Мета роботи полягає у дослідженні камерно-вокальної творчості Н. Мясковського на вірші поетів-символістівув світлі культурно-естетичних віянь рубіжу XIX-XX століть. Методологія дослідження надиктована самим характером досліджуваної проблеми, аналізом камерно-вокальних творів композитора у контексті культури
Срібного століття. Оскільки жанр романсу традиційно включає у собі дві складові – музичну та поетичну, методологія дослідження спирається на комплексний підхід. У вивчені романсів застосовані методи аналізу вокальних творів, досліджених в працях Е. Дурандіна, Л. Каркліньша, А. Садуова. Використовуються також методи контекстно-
го аналізу, при якому предмет вивчення розглядається поза відриву від його середовища. Специфіка теми дослідження зажадала виходу за межі мистецтвознавства до області міждисциплінарних знань (філософії, естетики, культурології, музикознавства, літературознавства) і залучення теоретичних робіт поетів та ідеологів символізму. При аналізі поетичних текстів велике значення мали дослідження Ю. Лотмана. Наукова новизна даного дослідження визначається його матеріалом і ракурсом розгляду проблеми. Зроблено спробу комплексного вивчення романсів М.
Мясковського на вірші поетів-символістів як цілісної системи, що відбиває загальностильові тенденції музичного мистецтва початку XX століття. Зроблено висновок про специфіку стилістики М. Мясковського у романсах на вірші різних поетів: глибоке розуміння композитором символістської поезії втілилося у музиці, яка відбила суперечливий дух епохи Срібного століття. Висновки. Ранні романси Н. Мясковського демонструють загальні тенденції розвитку камерної вокальної музики початку XX століття – ускладнення усіх елементів музичної тканини, поступовий рух до
атональності, музики "тотального хроматизму", панування мелодики декламаційно-речитативного типу, наближеною до мовного виголошення вірша, посилення ролі фортепіанної партії. Стилістика досліджуваних творів свідчить про їх пряму приналежності до культури Срібного століття: тонкість, часом химерна крихкість, "рафінованість" гармоній, складність фактурних прийомів і способів поєднання фортепіанної та вокальної партій.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-05-11

Номер

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення