«Викрадення із сералю» В.А. Моцарта: до проблеми сценічної інтерпретації оперного тексту

Анотація

Метою даного дослідження є вивчення опери В.А. Моцарта «Викрадення із сералю» в світлі її сценічного побутування, що стає невід’ємним компонентом оперного тексту, а також розгляд особливостей функціонування інтерпретативно-постановочних версій даної опери в сучасному художньо-культурному просторі. Методологія. Специфіка заявлених в роботі напрямів дослідження зумовила об’єднання історіографічного, семіологіческого, компаративного та проблемного науково-дослідних методів. Наукова новизна полягає, з одного боку, у визначенні тих комунікаційних механізмів, завдяки яким опера В.А. Моцарта «Викрадення із сералю» продовжує залишатися одним з хедлайнерів сучасного музичного театру, з іншого боку, в підході до опери як до історично відкритого феномену, ціннісно-смислова архітектоніка якого мобільна, варіативна та піддається переосмисленню. Висновки. «Викрадення із сералю» В.А. Моцарта належить до одного із тих класичних зразків жанру, які часто стають об’єктом нестандартних режисерських інтерпретацій. Вільне експериментаторство, що загострює постмодерністську насиченість вистави, відрізняють, перш за все, фестивальні постановки «Викрадення із сералю», в той час як традиціоналізм прочитання опери більш характерний для репертуарного театру. Серед причин подібних вільних інтерпретативно-сценічних трансформацій, що відбуваються з оперою, і забезпечують її нове прочитання, можна назвати, по-перше, органіку комічної опери, умовність її сюжету, що складається з комплексу універсальних пародійно-гротескових формул; по-друге, формування концепції протиріччя видимого і того, що звучить як поєднання жахливої, часом, реальності подій, що відбуваються та прекрасної музики В.А. Моцарта.