ХУДОЖНЯ КРИТИКА ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Анотація

Мета дослідження – виявити спільне та відмінне художньої критики та мистецтвознавства в сучасних умовах. Методологія ґрунтується на теоретичному аналізі наукової літератури, порівнянні мистецтвознавства та художньої критики, систематизації, що призвело до науково об’єктивних результатів. Наукова новизна полягає у виявленні спільного та відмінного художньої критики та мистецтвознавства в сучасних умовах. Висновки. Художня критика контекстна (знаходиться всередині художнього процесу, хоча не інтегрована в нього), академічне мистецтвознавство – позаконтекстне. Художній критиці притаманні оперативність, злободенність, своєрідні посередницькі функції між подією та її історичною оцінкою, емоційність, зануреність – на відміну від точності, відстороненості мистецтвознавства. Щодо аудиторії: мистецтвознавство діє у професійному полі, критика – у соціокультурному. Природа мистецтвознавства – гносеологічна, критики – аксіологічна, однак сьогодні відбувається зміщення в бік інтерпретаційних методів художньої критики. Серед способів інтерпретації – філософська, естетична, біографічна, психоаналітична, історико-художня, семіотична, соціологічна, історико-культурна, порівняльно-типологічна критика. Інтерпретаційні методи художньої критики суголосні з процесами декодування мистецького твору, що є однією з функцій критики, рівнів цього декодування може бути незліченно багато. «Структура стаккато», гіпертекстуальність, інтерактивність, лаконізм – риси художньо-критичних виступів в інтернет-ЗМІ. Елементи художньої критики складають основу або можуть бути складовою широкого діапазону публіцистичних (рецензія, творчий портрет, проблемний виступ, огляд, інтерв’ю, есе) та наукових (монографія дисертація) жанрів. Сьогодні назріла необхідність розширення фахових «кордонів» мистецтвознавства і художньої критики.