ТРАДИЦІЇ КУЛЬТУРИ МИСТЕЦЬКОЇ ФРАНЦІЇ ТА ФОРТЕПІАННІ КОНЦЕРТИ К. СЕН-САНСА

Анотація

Метою роботи є усвідомлення органіки ліричної концепції фортепіанного концерту у французькій традиції, представленої Концертами К. Сен-Санса, актуальне інтонування яких визначено «неосимволізмом» (за О.Марковою) поставангарда в музиці й «неоготики» українського переломлення пост-поставангарда (див. роботу О.Новикової  та ін.). Методологічною основою роботи є  культурологічний  підхід у мистецтвознавстві, представлений у тому числі школою  Б.Асафьєва   в Україні, початки якого зафіксовані французькою Ars nova кануну XIV століття й повернені в русло театрального мимезису Ж.-Ж.Руссо. Базисне місце займає метод жанрово-стильового порівняльного аналізу, герменевтичний, історико-описовий методи, що дозволяють у межах метафізики історії (А.Лосєв, Н.Конрад) зафіксувати значеннєві паралелі становлення гуманітарної сфери й виразності мистецтва. Наукова новизна роботи полягає в тім, що вперше в музикознавстві України співвідносяться інтонаційний стрій прото-символізму, символізму й неосимволізму початку ХХІ сторіччя в конкретиці жанрового наповнення тематизму й композиційних особливостей структури артефакту; уперше Концерти Сен-Санса й, насамперед, популярні Другий  і П'ятий стали предметом герменевтичного аналізу в аспекті актуальної інтонаційної наповненості, у співвідносності із просимволістськими тяжіннями поставангарду й пост-поставангарду. Висновки. Творчість К. Сен-Санса хронологією й стильовими перевагами пов'язана із протосимволістськими й протонеокласицистськими тенденціями, які супроводжують підйом  символістського, а згодом неосимволістського мистецтва граней XIX-XX і  XX-XXI вв., відрізняючись салонним естетизмом і одухотвореним шануванням національних традицій і французького артистизму насамперед. Більшість зі створених Сен-Сансом симфонічних творів відносяться або до жанру концерту безпосередньо, або є такими по суті виразності й інструментального складу, що представляє композицію;  у тому числі це 5 фортепіанных Концертів. З них популярний Другий  демонструє стильову еклектику, показову для символістського підходу, а блискучий фінал стилізує «діамантовий стиль» класики французького піанізму, торкання якого знаходимо у С.Рахманінова й, тим більше, у О. Скрябіна. Концертний принцип мислення К. Сен-Санса визначений звертанням до духовних джерел творчості й становить природну супутність підйому інтересу до церковного мистецтва, піднятого на висоту творчістю С.Франка й В. д'Енді.