ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК АТРИБУТ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2020.220398Ключові слова:
правова культура, культура, соціокультурний простір, суспільство, атрибут, правосвідомість.Анотація
Мета статті полягає в дослідженні правової культури як атрибуту культури суспільства, що формує та визначає поведінкові норми й правила у суспільстві, державність та правосвідомість у культурно-історичному контексті. Методологічною основою дослідження є соціокультурний, історичний, аксіологічний підходи та метод культурологічного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автором здійснено спробу обґрунтувати правову культуру як атрибут культури суспільства, що формує та визначає поведінкові норми та правила у суспільстві, державність та правосвідомість у культурно-історичному контексті. Висновки. Історично правова культура є невідʼємною частиною цілісної культури суспільства, яка обʼєднує усі сфери людської діяльності. Закономірний етап розвитку цивілізації сформував нову трансформацію масової культури суспільства і обʼєктивні передумови для формування системи відображення правової дійсності в поглядах, почуттях, тобто правосвідомості та правової культури як атрибуту культури суспільства. Правова культура відображує властивості та особливості суспільства, формування й трансляції у ньому культури, культури його членів та змінюється по мірі того, як змінюється людина, її мислення, цінності, стереотипи поводження. Людина – істота соціальна, тому перебуваючи у суспільстві містить його сутнісні риси та якості. Отже, правова культура як спосіб буття у соціумі, постає невідʼємним атрибутом суспільства та його культури.
Посилання
Berdyaev, N.A. (2012). Philosophy of Inequality. Platonov O. A. (Ed.). Moscow: Institute of Russian Civilization [in Russian].
Birichevskaya, O. Yu. (2006). Nature and social functions of mass culture: dis. ... Dr. Philos. Sciences: 09.00.11 St. Petersburg [in Russian].
Kostina, A. V. (2009). National culture – ethnic culture – mass culture: “Balance of interests” in modern society. Moscow: URSS [in Russian].
Makarenko, L.О. (2015). Legal culture and legal worldview as the main factors for preserving national identity. Journal of the University of Law of Kyiv, 1, 34–37 [in Ukrainian].
Nepomnyashchaya, N.G., Avramenko S.S. (2011). Russian legal culture at the present stage. Actual problems of law: international materials. extramural scientific conf. (Moscow, November 2011). Akhmetova G.D. (Ed.). Moscow: Your Printing Partner [in Russian].
General Theory of Law and State (1996). Lazarev V.V. ( Ed.) Moscow: Yurist [in Russian].
Perov, Yu. V. (2007). The historical dimension of the philosophy of culture. Vestnik MGTU, vol. 10, 3, 436–444 [in Russian].
Petrov, A.V. (2015). Law anomalies: concept and nature. Bulletin of the Nizhny Novgorod University. N.I. Lobachevsky, No. 5, 170–180 [in Russian].
Petrov, A.V. (2017). Legal culture and its structural components: problems of genesis. Bulletin of the Nizhny Novgorod University. N.I. Lobachevsky,. No. 3, 167–173 [in Russian].
Sinyukova, T. V. (2009). Legal culture: concept, structure, correlation of national and universal. Legal culture, 2 (7), 6–17 [in Russian].
Herpfer, H. (2013). About the international research program "World study of values" and the World Association for the Study of Values. Sociology. Belarusian State University, 4, 33-41. [in Belarusian].
Black, D. (1976). The Behavior of Law. N.Y. Academic Press. P. 63.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
