ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК АТРИБУТ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2020.220398Ключові слова:
правова культура, культура, соціокультурний простір, суспільство, атрибут, правосвідомість.Анотація
Мета статті полягає в дослідженні правової культури як атрибуту культури суспільства, що формує та визначає поведінкові норми й правила у суспільстві, державність та правосвідомість у культурно-історичному контексті. Методологічною основою дослідження є соціокультурний, історичний, аксіологічний підходи та метод культурологічного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автором здійснено спробу обґрунтувати правову культуру як атрибут культури суспільства, що формує та визначає поведінкові норми та правила у суспільстві, державність та правосвідомість у культурно-історичному контексті. Висновки. Історично правова культура є невідʼємною частиною цілісної культури суспільства, яка обʼєднує усі сфери людської діяльності. Закономірний етап розвитку цивілізації сформував нову трансформацію масової культури суспільства і обʼєктивні передумови для формування системи відображення правової дійсності в поглядах, почуттях, тобто правосвідомості та правової культури як атрибуту культури суспільства. Правова культура відображує властивості та особливості суспільства, формування й трансляції у ньому культури, культури його членів та змінюється по мірі того, як змінюється людина, її мислення, цінності, стереотипи поводження. Людина – істота соціальна, тому перебуваючи у суспільстві містить його сутнісні риси та якості. Отже, правова культура як спосіб буття у соціумі, постає невідʼємним атрибутом суспільства та його культури.
Посилання
Berdyaev, N.A. (2012). Philosophy of Inequality. Platonov O. A. (Ed.). Moscow: Institute of Russian Civilization [in Russian].
Birichevskaya, O. Yu. (2006). Nature and social functions of mass culture: dis. ... Dr. Philos. Sciences: 09.00.11 St. Petersburg [in Russian].
Kostina, A. V. (2009). National culture – ethnic culture – mass culture: “Balance of interests” in modern society. Moscow: URSS [in Russian].
Makarenko, L.О. (2015). Legal culture and legal worldview as the main factors for preserving national identity. Journal of the University of Law of Kyiv, 1, 34–37 [in Ukrainian].
Nepomnyashchaya, N.G., Avramenko S.S. (2011). Russian legal culture at the present stage. Actual problems of law: international materials. extramural scientific conf. (Moscow, November 2011). Akhmetova G.D. (Ed.). Moscow: Your Printing Partner [in Russian].
General Theory of Law and State (1996). Lazarev V.V. ( Ed.) Moscow: Yurist [in Russian].
Perov, Yu. V. (2007). The historical dimension of the philosophy of culture. Vestnik MGTU, vol. 10, 3, 436–444 [in Russian].
Petrov, A.V. (2015). Law anomalies: concept and nature. Bulletin of the Nizhny Novgorod University. N.I. Lobachevsky, No. 5, 170–180 [in Russian].
Petrov, A.V. (2017). Legal culture and its structural components: problems of genesis. Bulletin of the Nizhny Novgorod University. N.I. Lobachevsky,. No. 3, 167–173 [in Russian].
Sinyukova, T. V. (2009). Legal culture: concept, structure, correlation of national and universal. Legal culture, 2 (7), 6–17 [in Russian].
Herpfer, H. (2013). About the international research program "World study of values" and the World Association for the Study of Values. Sociology. Belarusian State University, 4, 33-41. [in Belarusian].
Black, D. (1976). The Behavior of Law. N.Y. Academic Press. P. 63.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
