СЦЕНІЧНИЙ КОСТЮМ: ЕВОЛЮЦІЯ ЗМІСТІВ У ХІХ СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТЕАТРАЛЬНИХ ТРУП ПІДРОСІЙСЬКОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ)
Анотація
Мета статті полягає у визначенні основних форм і стилістики сценічного костюму від початків виникнення в Україні професійного театру до кінця ХІХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на дотриманні історіографічної традиції і міждисциплінарних підходах, оскільки історичний контекст поєднано з формально-стилістичним аналізом й іконологічним методом, що допомагає виявити зміст театрального вбрання й відстежити у ньому символи часу. Наукова новизна полягає у виділенні основних стилістичних типів театрального костюму, що виникли і використовувались у вітчизняних театральних практиках на різних етапах ХІХ ст. Висновки. Проведене дослідження свідчить, що від моменту зародження в Україні перших професійних театрів (кінець ХVІІІ ст.) у сценічному вбранні співіснували два стильові напрями: аристократичний (наслідував французькі смаки) й демократичний (народний) типи. Останній пов’язаний з фольклором і календарними святковими традиціями і розвивався у контексті культурного відродження в Наддніпрянській Україні, яке від 1798 р. започаткувала «Енеїда» І. Котляревського. Традиційний костюм став головною складовою аматорського періоду українського театру, що зріс на національному репертуарі (опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», п’єса «Москаль чарівник», драма «Назар Стодоля»). Він органічно переплавився у похідні стилізовані різновиди народного вбрання, що виготовлялось і використовувалось українськими трупами професійного театру у період 1882–1914 рр. і стало обличчям національного поетичного театру.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.