АКТОРСЬКИЙ ТРЕНІНГ У КОНТЕКСТІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.240116Анотація
Мета статті – виявити особливості викладання традиційних технік акторської майстерності в межах нових технологій та цифрового зв’язку на прикладі акторського тренінгу в умовах дистанційної освіти. Методологія дослідження. Тема статті зумовила застосування комплексного підходу з використанням загальнонаукових та театрознавчих методів дослідження. Це дозволило визначити сукупність факторів, що зумовлюють якість викладання акторського тренінгу в умовах дистанційної освіти. Застосовано метод теоретичного вивчення закордонної літератури з проблеми дослідження; метод вивчення та аналізу педагогічного досвіду; метод системного аналізу, що посприяв розгляду онлайн-навчання в контексті театральної педагогіки як певної цілісності в розмаїтті її внутрішніх та зовнішніх зв’язків; типологічний метод, для виявлення специфіки викладання акторського тренінгу в умовах дистанційного навчання та ін. Наукова новизна. Досліджено новаторські підходи до навчання актора у контексті використання нових технологій в акторських тренінгах; проаналізовано специфіку когнітивної, соціальної та навчальної присутності як ключових елементів у процесі розробки та реалізації онлайн-освіти в контексті особливостей викладання майстерності актора; виявлено особливості трансформації вправ акторського тренінгу, що пов’язані з тактильними відчуттями; констатовано, що в умовах дистанційної освіти в акторському тренінгу безпосередній контакт (дотик тіла) може бути опосередкований засобами вібротактильних якостей голосу. Висновки. Викладання акторського тренінгу може набути нові форми за умови проведення в онлайн форматі. Дослідження виявило, що структура театральної педагогіки в цілому та викладання акторського тренінгу зокрема, вимагає перегляду співприсутності як онтологічної умови для передачі неявного знання, що традиційно було епістемологічною структурою театральної педагогіки. Зміщення акцентів у навчанні актора з традиційних на новаторські способи, пов’язане з широким підходом до децентралізації попереднього епістемологічного трактування тіла як його унікального і, відповідно, центрального напрямку. Найбільша проблема для викладача майстерності актора при переході на онлайн формат полягає в тому, що цей предмет переважно має груповий характер, заснований на роботі у фізичних просторах. Викладання акторського тренінгу в умовах дистанційного навчання вимагає цілісного розуміння того, як працює цифровий простір, а акторське навчання, що використовує ці обмеження, від початку повинно плануватися та створюватися з урахуванням динаміки мережевого світу. Під час проведення акторського тренінгу в цифровому середовищі відсутність дотику необхідно замінити іншими сенсорними відчуттями. Важливим аспектом у контексті означеної проблематики є соціальний, що формує групову динаміку серед студентів. Для цього аспекту доцільно використовувати ряд допоміжних додатків, зокрема соціальну мережу Facebook (для планування та швидкого обміну візуальними матеріалами) та програмне забезпечення для веб-конференцій «Adobe Acrobat Connect».
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.