АКТОРСЬКИЙ ТРЕНІНГ У КОНТЕКСТІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Мета статті – виявити особливості викладання традиційних технік акторської майстерності в межах нових технологій та цифрового зв’язку на прикладі акторського тренінгу в умовах дистанційної освіти. Методологія дослідження. Тема статті зумовила застосування комплексного підходу з використанням загальнонаукових та театрознавчих методів дослідження. Це дозволило визначити сукупність факторів, що зумовлюють якість викладання акторського тренінгу в умовах дистанційної освіти. Застосовано метод теоретичного вивчення закордонної літератури з проблеми дослідження; метод вивчення та аналізу педагогічного досвіду; метод системного аналізу, що посприяв розгляду онлайн-навчання в контексті театральної педагогіки як певної цілісності в розмаїтті її внутрішніх та зовнішніх зв’язків; типологічний метод, для виявлення специфіки викладання акторського тренінгу в умовах дистанційного навчання та ін. Наукова новизна. Досліджено новаторські підходи до навчання актора у контексті використання нових технологій в акторських тренінгах; проаналізовано специфіку когнітивної, соціальної та навчальної присутності як ключових елементів у процесі розробки та реалізації онлайн-освіти в контексті особливостей викладання майстерності актора; виявлено особливості трансформації вправ акторського тренінгу, що пов’язані з тактильними відчуттями; констатовано, що в умовах дистанційної освіти в акторському тренінгу безпосередній контакт (дотик тіла) може бути опосередкований засобами вібротактильних якостей голосу. Висновки. Викладання акторського тренінгу може набути нові форми за умови проведення в онлайн форматі. Дослідження виявило, що структура театральної педагогіки в цілому та викладання акторського тренінгу зокрема, вимагає перегляду співприсутності як онтологічної умови для передачі неявного знання, що традиційно було епістемологічною структурою театральної педагогіки. Зміщення акцентів у навчанні актора з традиційних на новаторські способи, пов’язане з широким підходом до децентралізації попереднього епістемологічного трактування тіла як його унікального і, відповідно, центрального напрямку. Найбільша проблема для викладача майстерності актора при переході на онлайн формат полягає в тому, що цей предмет переважно має груповий характер, заснований на роботі у фізичних просторах. Викладання акторського тренінгу в умовах дистанційного навчання вимагає цілісного розуміння того, як працює цифровий простір, а акторське навчання, що використовує ці обмеження, від початку повинно плануватися та створюватися з урахуванням динаміки мережевого світу. Під час проведення акторського тренінгу в цифровому середовищі відсутність дотику необхідно замінити іншими сенсорними відчуттями. Важливим аспектом у контексті означеної проблематики є соціальний, що формує групову динаміку серед студентів. Для цього аспекту доцільно використовувати ряд допоміжних додатків, зокрема соціальну мережу Facebook (для планування та швидкого обміну візуальними матеріалами) та програмне забезпечення для веб-конференцій «Adobe Acrobat Connect».