ФЕСТИВАЛІ ДУХОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2021.244476Анотація
Мета роботи полягає у дослідженні діяльності фестивалів духовних піснеспівів у контексті розвитку музичної культури України кінця ХХ – початку ХХІ ст. Методологія. Дослідження побудовано на історичному і культурологічному підходах. Застосовується також системний метод – для характеристики фестивалів православної музичної традиції у їх зв’язках з іншими компонентами культури; соціокультурний метод – при вивченні соціокультурних складових художнього феномену фестивалю. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше комплексно проаналізовано діяльність фестивалів православної духовної музики як новітнього явища в музичній культурі України. Висновки. Виникнення та активне функціонування фестивалів духовних піснеспівів є однією з провідних тенденцій розвитку музичної культури православ’я в Україні. Ідейне спрямування фестивалів передусім релігійного змісту, і, окрім подолання негативних тенденцій у сфері культури, їх провідною функцією є відродження православних традицій. Фестивалі духовної музики в Україні нині виконують дві основні функції: просвітницьку та культуротворчу. Вони сприяють відродженню традицій православної музичної культури; демонструють традиції православ’я в сучасних соціокультурних умовах; відроджують багатовікові традиції духовного хорового співу України; сприяють задоволенню потреб населення в культурно-просвітницьких заходах духовної, високоморальної спрямованості.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.