ФЕСТИВАЛІ ДУХОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2021.244476Анотація
Мета роботи полягає у дослідженні діяльності фестивалів духовних піснеспівів у контексті розвитку музичної культури України кінця ХХ – початку ХХІ ст. Методологія. Дослідження побудовано на історичному і культурологічному підходах. Застосовується також системний метод – для характеристики фестивалів православної музичної традиції у їх зв’язках з іншими компонентами культури; соціокультурний метод – при вивченні соціокультурних складових художнього феномену фестивалю. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше комплексно проаналізовано діяльність фестивалів православної духовної музики як новітнього явища в музичній культурі України. Висновки. Виникнення та активне функціонування фестивалів духовних піснеспівів є однією з провідних тенденцій розвитку музичної культури православ’я в Україні. Ідейне спрямування фестивалів передусім релігійного змісту, і, окрім подолання негативних тенденцій у сфері культури, їх провідною функцією є відродження православних традицій. Фестивалі духовної музики в Україні нині виконують дві основні функції: просвітницьку та культуротворчу. Вони сприяють відродженню традицій православної музичної культури; демонструють традиції православ’я в сучасних соціокультурних умовах; відроджують багатовікові традиції духовного хорового співу України; сприяють задоволенню потреб населення в культурно-просвітницьких заходах духовної, високоморальної спрямованості.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.