КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІДЕНТИФІКАТОР ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250236Анотація
Метою роботи є розкрити поняття культурної дипломатії як пріоритетний інструмент творення глобалізації на рівні зовнішньої політики. У статті розкрито сутність процесу глобалізації, її перспективи та головні цілі. Методологія дослідження ґрунтуються на комплексному використанні загальнонаукових та конкретно наукових методів: аналітичний, історичний, концептуальний. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні сутності культурної дипломатії в контексті глобалізації, надаючи їй переваг у правильному координуванні міжкультурної комунікації. Передано зміст, інструментарій та парадигму розвитку дипломатичної культури на рівні ХХІ століття. Висновки. Зроблено висновок щодо необхідності глибинного дослідження розвитку культурної дипломатії в українському науковому просторі задля зміцнення міжнародних відносин України в процесі глобалізації.
Ключові слова: культурна дипломатія, глобалізація, політична культура, політика «м’якої сили», міжнародні відносини, зовнішня політика, інституціоналізація, міжкультурна комунікація.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
