СУЧАСНИЙ ТАНЕЦЬ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НОВІТНІХ ПІДХОДІВ ДО ВИКЛАДАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250271Анотація
Мета статті – обґрунтувати теоретичні засади використання специфічних підходів у процесі підготовки виконавців сучасного танцю. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному синтезі наукових методів і підходів, інтегрованих з педагогіки, мистецтвознавства та психології. Також застосовувалися загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна статті полягає у концептуалізації теоретичного обґрунтування специфічних підходів у підготовці виконавців сучасному танцю, зокрема з урахуванням новітніх технологій та психоемоційних і розумових особливостей виконавця. Висновки. Поряд з традиційними методами викладання сучасних танців необхідно розробляти та впроваджувати інноваційні методи і підходи, які відповідали б вимогам новітнього технологічного розвитку. Зокрема пов’язані з особливостями дистанційної освіти, можливостями за допомогою комп’ютерних програм імітувати біомеханічні моделі руху, шліфувати їх кінематичну технічність, що багато в чому визначає естетично-візуальну перевагу і складність сучасних танцювальних композицій. Важливе значення має врахування психоемоційних особливостей особистості виконавця сучасного танцю з опорою на розвиток його творчого та інноваційного мислення, імпровізації, а також на соціально-комунікативну складову, що передбачає вміння за посередництва рухів передавати широкий діапазон потенційних емоційних виразів та соціальних сигналів від виконавця до глядача.
Ключові слова: сучасний танець, інноваційне мислення, творче мислення, новітні підходи, викладання хореографії, біомеханіка руку, психоемоційний стан.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.