Репрезентація традицій львівської вокальної школи у виконавській та навчальній практиці (на прикладі закладів Тернопілля)

Анотація

Мета роботи. Дослідження пов’язане із висвітленням шляхів репрезентації традицій львівської вокальної школи, зокрема лінії С. Крушельницька – О. Бандрівська, на прикладі їх послідовників, вокалістів і педагогів Тернопілля. Методологія дослідження полягає в опорі на історико-стильовий та компаративний підходи, методи історико-культурологічного дискурсу, фундаментальні історико-музикознавчі позиції з проблематики вокально-хорового виконавства. Наукова новизна. Увагу зосереджено на постатях представників так званої «української гілки» львівської вокальної школи як невід’ємної складової української вокальної школи у її зв’язку з європейською вокальною культурою. Можемо її трактувати як виконавсько-педагогічну школу, що формувалася на основі визначеної системи навчання, виховання та освіти співаків в означеному регіоні. Її становлення відбувалось у тісному зв’язку із розвитком української композиторської школи, національного оперного жанру, з розвитком національної системи фахової музичної освіти. Простежено лінію В. Висоцький – С. Крушельницька, яка продовжилась в А. Крушельницькій, О. Білявській, О. Бандрівській, К. Чернет; лінію Ф. Креспі – С. Крушельницька, – в О. Бандрівській та її вихованцях. Зазначено, що до початку другої половини XX ст. основним методом викладання у львівській вокальній школі був загальнопоширений емпірико-інтуїтивний метод (оволодіння голосом як «інструментом» співака). Завдяки діяльності С. Крушельницької, О. Бандрівської (її авторської концепції камерного співу) вокальна методика набула ознак системності та науковості. Новизною статті є репрезентація традицій львівської вокальної методики на прикладі лінії О. Бандрівська – Т. Дідик, яку продовжив Д. Губ’як (співавтор статті), лінії О. Бандрівська – Б. Іваноньків, яку продовжили низка відомих вокалістів та педагогів Тернопілля, зокрема і Н. Овод (співавтор статті). Висновки. Підсумовано, що представники «української гілки» львівської школи, закладеної як в Галичині, так і в Києві, в українській діаспорі, виховали покоління виконавців і педагогів, які достойно репрезентують сьогодні традиції львівської школи у концертній та педагогічній практиці.

Ключові слова: музична культура Західної України, кінець ХІХ – початок ХХІ ст., вокальне мистецтво, традиції львівської школи вокального виконавства, вокалісти виконавці та педагоги, Тернопілля.