Концерт Й. Брамса для скрипки й оркестру у втіленні ідей протонеокласицизму

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2022.257718

Анотація

Мета роботи – дослідження стильового явища протонеокласицизму у постромантичному мистецтві останньої третини ХІХ сторіччя і розпізнавання тих стильових прикмет у скрипковому Концерті Й. Брамса. Методологічна основа роботи – інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, що виходить із сакральної єдності музики й слова, народжуючи історично-компаративний, герменевтичний, бібліографічний методи дослідження, що викладено у працях О. Маркової, О. Муравської, О. Рощенко та ін. Наукова новизна роботи зумовлена оригінальністю постановки проблеми протонеокласицизму відносно мистецтва постромантичної доби, а також тим, що вперше в музикознавстві України й Китаю у вказаному стильовому ракурсі розглянуто скрипковий Концерт Й. Брамса. Висновки. Барокові запозичення, природні для романтизму,  наповнюються надособистісним ліризмом і поліфонізованою фактурою у постромантичному просторі другої половини ХІХ сторіччя, провокуючи жанрове вирішення частин циклу і відмежування  від драматизму й розробленості у сонатних показниках композиції, що солідаризує із ранньоконцертними формами, затребуваними у неокласицизмі минулого віку. Ці риси трактування концерту знаходимо в аналізованому творі Й. Брамса, які термінологічно виділяємо як протонеокласицизм Й. Брамса. 

Ключові слова: протонеокласицизм Й. Брамса, неокласицизм ХХ сторіччя, бідермаєр, романтизм, стиль в музиці.

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-10-04

Номер

Розділ

Музичне мистецтво