БАРОКОВИЙ ЖИВОПИС ВЕЛИКОЇ ПЕЧЕРСЬКОЇ ЦЕРКВИ: НЕВІДОМІ КОМПОЗИЦІЇ ТА ПРОСТОРОВІ ПАУЗИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2023.286880Анотація
Мета статті – представити візуальні джерела первісного барокового стінопису Успенського собору, а також з’ясувати причину відсутності розписів у деяких компартиментах верхнього ярусу до 1843 р. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного і мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна роботи. Уточнено, які компартименти верхнього ярусу Великої церкви (Успенського собору) залишалися без розписів до 1840-х. Установлено причину (конфіденційність збереження лаврської казни), через яку ці компартименти не розписали в кінці 1720-х – 1730 р., у 1772–1777 рр. Виявлені й атрибутовані композиції первісної барокової декорації храму, написані в кінці 1720-х – 1730 р., проведено їхній мистецтвознавчий аналіз. Висновки. Згідно з архівними документами верхні приділи святого апостола Андрія Первозваного (вівтар), Преображення Господнього (вівтар), преподобного Антонія Печерського і преподобного Феодосія Печерського не були розписані у XVIII ст. Відсутність стінопису у цих компартиментах була обумовлена бажанням мати таємні місця для збереження лаврської казни. Фрагменти композицій на фото (1898; колекція Національного заповідника «Києво-Печерська лавра») є настінним живописом Великої церкви кінця 1720-х – 1730 р.
Ключові слова: духовна культура, православ’я, сакральний монументальний живопис, український бароковий живопис, Києво-Печерська лавра, Успенський собор
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
